прочитала "Опівнічну бібліотеку" Метт Гейґ це справжня помісь колись мого улюбленого Лорана Гунеля і книги "Хранитель забутих речей"
книга читалась швидко і ненав'зливо, але в той час чогось не вистачило - для мене емоцій, моїх емоцій;
кінець мені здався якимсь швидкоплинним, але повністю розкритим
ще один відгук, який я вам винна (сподіваюсь до НР я все напишу, бо все ж вірю в ту прикмету, що всі гельштальти та хвости потрібно закривати)
ps. якщо читали - чекаю ваші відгуки в коментарях
