​​У День родини - бажаю бути разом в любові та мирі. Війна кра | Ірина Борзова

​​У День родини - бажаю бути разом в любові та мирі. Війна крає материнські серця.
Спілкуючись з людьми, чую трагічні історії родин. Про втрату родинних зав’язків, поламані долі, материнську біль.

Найважче батькам, які чекають своїх дітей з війни. Найкращих дітей, бо вони не втекли, «не відсиджуються». Вони взяли зброю до рук , щоб захистити своїх батьків у своїй країні, щоб вибороти життя для своїх дітей в Україні.

Як жити матері, у якої син воює за життя в Україні, а донька живе в росії і боїться зайве слово сказати мамі по телефону? Як жити батьку, у якого один син боронить Україну від рашистської навали, а інший, що в москві, каже: «вы сами все придумали, никакой войны нет». Ці люди втратили своїх дітей, які опинились по той бік кордону і щохвилини ризикують втратити дітей, які тут.

Російські варвари несуть біль, страждання та смерть у кожне українське місто і кожне село. «освободітєлі» звільнили мільйони українців від власних домівок, спокою, планів на майбутнє, від рідних і друзів. Вони забрали дитинство у наших дітей і щодня відбирають в українців життя. Десятки тисяч українців під російськими обстрілами. Але і на територіях, де не ведуться бойові дії, рашисти принесли біду чи не в кожну родину.

За все це має відповідати не лише путін і владна верхівка, а і всі їх соловйови і скабєєви, які роками брехали і вливали у мізки пропаганду, розпалюючи ненависть 140 мільйонів своїх співвітчизників до українців.

Сльози, біль і страждання кожної української родини не будуть прощені ще не одним поколінням українців.

Ми вистоїмо!
Україна переможе. І наша перемога відкриє шанс для жителів росії жити істинними цінностями, а не в брехні, ненависті, страху й байдужості.