Ми не маємо права не вижити.
В нас попереду ціле майбутнє.
Сонце промінням нас буде ніжити,
Перетворювать в свята будні.
Хто там знає котра година?
І що робиться на календарі?
«Перший день весни», скаже якась щаслива людина,
«Шостий день війни», скажемо ми.
Хто тікає, хто в підвалі ховається,
Хто ліг і більше не підведеться.
Хто від кожного звуку здригається,
ЇМ так просто це все не минеться.
В темний час шукати шось світле,
То найважливіше і найтяжче,
Країна переможе, розквітне,
Буде мир, спокій, буде щастя.
Пам’ятай, сирена — це не меса.
Ми ще не стрічали світанок у Львові,
Не засмагали разом на пляжі в Одесі,
Не пили сидр на Контрактовій.
В нас попереду ціле майбутнє,
Добрі ранки, зоряні ночі,
Мрії/плани, яскраві-незабутні,
Витирай заплакані очі.
Немає часу жалітись на долю,
Хоч вона й випала нам гірка.
Чотири букви, одне слово — воля,
І воно в нашій ДНК...
Я молюсь і кажу всім добраніч,
Вірю. Вірую. Спокійно(?) засну.
Бог почує, захистить, вийде в зміну на ніч,
Він зараз носить форму ЗСУ.
