Якщо письменник — алкоголік, то це вже пів справи. Не в тому с | влучний промах

Якщо письменник — алкоголік, то це вже пів справи. Не в тому сенсі, що кожен хроняра, який тремтячою рукою розмазує букви по папері чи на екрані, обов’язково буде добре це робити, ні. Бухло — це дуже акуратний інструмент, відтак і надзвичайно небезпечний. Як і війна, любов та інші вічні речі.

«En toi je tomberai, végétale ambroisie,
Grain précieux jeté par l'éternel Semeur»

Багато-хто свого часу вправлявся у п’янстві. Більшість затягнуло у терпку вирву хвороби, втім декому вдалося хоч на мить підглянути у шпарину між забуттям і откровення. За це теж довелося серйозно заплатити, але нагорода — шедеври.

Такі, як виходили у Марека Гласко. П’яниці, проститутки, інші знедолені — його компанія. Він затягнув весь той непотріб не тільки у книжки, але й в кіно.

«Петля» Войцеха Хаса, і «Восьмий день тижня» з неперевершеним Збігнєвом Цибульським — це те, що не можна пропускати. Це вражаюче. Як і Польська школа кіно, у принципі.

@callsign_rainer