Я завжди вірив, що українці можуть писати щось, крім приторно- | влучний промах

Я завжди вірив, що українці можуть писати щось, крім приторно-штучної сучукрхуйні для неповнолітніх хлопчиків, котрі більше схожі на малолітніх дівчаток.

І оказалось, шо справді можуть. Точніше може. Сайгон — обичний дядько з українського степа. Це той случай, коли ті, хто читає його в переводах повинні завидувати нам, які можуть наслаждатися його вишуканим суржом в подлінніку.

Недавно в нього вийшло хароше інтерв’ю, яким я забув поділитися. Там нема «доброго вечора, ми — бабуїни» і прочої урапатріотичноі байди, зато там є настоящі переживання настоящого письменника:





@callsign_rainer