2022-02-19 13:00:16
Ада + Володимир. Об’єднані мистецтвом та коханням
Закоханий Київ. Історія №2
Творчий дует Ади Рибачук та Володимира Мельниченко залишив велику спадщину Києву. Вони створили інтер’єр Центрального автовокзалу та Палацу дітей та юнацтва, комплекс фонтанів «Зорі та сузір’я», Парк Пам’яті, Київський крематорій, Стіну Пам’яті та багато іншого. Усе це з’явилось не тільки завдяки таланту митців, а і їхньому коханню.
Як зародилося кохання
Ада та Володимир познайомились ще студентами в Київській художній школі ім. Тараса Шевченка. Потім — разом навчалися в Київському художньому інституті та разом вирушили на інститутську практику в Арктику до Баренцевого моря.
«Підходить Ада до мене і каже: «Володя, поїдеш зі мною на море?» Я кажу, що поїду, а на яке? «На море Баренця», — каже Ада. І з того часу, з тої поїздки ми не розлучались, до її смерті», — Володимир Мельниченко.
Острів Колгуєв
Під час практики вони зрозуміли, наскільки їхнє художнє бачення схоже та як сильно вони доповнюють одне одного. Аду та Володимира вже ніхто не міг навіть уявити окремо один від одного. Художники вирішили працювати творчим дуетом, який назвали «АРВМ». В Арктиці митці жили та працювали більше семи років. Ада завжди з теплотою згадувала острів Колгуєв та з любов’ю називала його «Наш острів».
«Пам’ятаю, як ми вперше приїхали з Адою на Колгуєв. Я захоплювався нею, не зводив з неї очей. Коли вона дивилась на північне сяйво — її обличчя теж починало сяяти. Усі роки, що ми були разом, я милувався нею. Але я не намалював жодного її портрету. Я боявся її малювати, боявся, що не зможу передати, яка вона — справжня», — згадує Володимир Мельниченко.
На острові Ада Рибачук створила картину «Закохані». Зображуючи своїх героїв, Ада посміхалася Володимиру: «Звісно, це ти та я». На жаль, цю картину зараз викрали та приписують її створення іншому художникові. Команда Фонду АРВМ докладає зусиль, щоб роботу повернули Володимиру Мельниченко.
Записки та малюнки
Свої почуття Ада і Володимир виражали мистецтвом. Коли Мельниченко йшов кудись, він дбайливо залишав Аді записки, на яких малював арлекінів, щоб вона побачила та прочитала: «Дякую, надобраніч. Цілую, вранці подзвоню, твоя велика риба, любляча тебе».
Малюнки Ади й Володимира один до одного мали прихований сенс, який розуміли тільки вони. Аді подобалось, коли Володя малював їй якісь речі: інкрустований стіл, шубу, автомобіль. Адже грошей на справжні не було. Володимир зберігає ті записки й малюнки досі.
Життя без Ади
У 2010 році безповоротно і несподівано Ада Рибачук померла. Відтоді її вірний чоловік, друг і соратник з коханням і наполегливістю залишає в цьому світі знак пам’яті про кохану. Навіть після смерті Ади Володимир береже свою любов до неї та підписує нові роботи їх спільними ініціалами «АРВМ».
«Я іноді працюю і чую інтонацію Ади. Обертаюсь, дивлюсь, де ж вона, а там фото Ади в натуральну величину», — розповідає Володимир Мельниченко.
Історія Ади та Володимира є доказом того, що кохання «раз і на все життя» існує. Їхня любов запалала ще в студентські роки, не згасає після смерті Ади й назавжди залишиться в роботах двох геніальних митців АРВМ.
Це друга історія з проєкту «Закоханий Київ». Познайомитись з іншими можна на нашому сайті або за хештегом #kyivinlove
291 views10:00
К
