Розвиток українського кіно
Ми з вами пересвідчились у тому, яку величезну силу приховує за собою культурний фронт. Ось так 10 років слухаєш російських виконавців, аж як сам не помічаєш, як починаєш використовувати їхні наративи і що найгірше — формувати власний смак на основі контенту іншої культури.
Хочеться, звісно, артикулювати до дизайн-понять та розказати, який шлях має бути у креаторів, але, на мою думку, все ж головними силами, які штовхають культуру вперед залишаються найбільш цитовані формати: кіно та музика.
І так як з музикою трохи простіше (в силу помірної легкості створення та відтворення), то кіно — більш складний механізм для сприйняття буденності, тому що він існує поза межею часу та може давати більший спектр емоцій для розуміння епохи, людей та культури в цілому.
Знаючи статистику та досвід минулих поколінь — треба багато інвестувати в вітчизняне кіно, навіть у відверто погане. У будь-якому випадку ми прийдемо до показників у 10% прийнятних картин, які не соромно навіть відправити на фестивалі. Бо зараз ми знімаємо у кращому разі 20 фільмів, які виходять у кінотеатрах. Це дуже мало, враховуючи, що половина з цих фільмів — комедії, що засновані на висміюванні стереотипів, а інша — фільми про війну. Це не погано (знімати таке кіно), але треба знімати ще щось більш-менш осмислене.
Так з чого ж почати?
