Моя краща лекція з філософії або чому походи - це дорога в о | Карпатський волоцюга
Моя краща лекція з філософії
або чому походи - це дорога в один кінець
Передісторія
В університеті я часто експериментував з лекціями. Впевнений, що можна придумати альтернативний і ефективніший алгоритм занять. Традиційні пари - це пережиток минулого.
Я за лібертаріанську освіту, якшо шо, але мова зараз не про те.
Університету таки треба віддати належне, в мене була відносна свобода експериментувати з цим алгоритмом.
Я ставив всі свої заняття з групою на один день, тоді ми не перескакували з теми на тему, а вчили всі предмети в одному котлі, шукаючи зв'язки і не концентруючись на деталях.
Про лекцію
Найкращу свою лекцію з філософії я провів не в аудиторії, а в лісі.
Коли ми з студентами дійшли до Гайдеггера, то домовились виїхати на цілий день за місто.
Гайдеггер - це такий глибокий і складний філософ, про якого неможливо говорити навіть в університетському сквері, не те що в аудиторії.
Тільки гуляючи в глухому лісі, де немає нічого, що б нагадувало про структури, привнесені в цей світ людиною, навіть стежки, можна синхронізуватися з Гайдеггером.
Ми пройшли 10 кілометрів і в один момент навіть розпалили вогнище.
З точки зору екології це не ок, але це був важливий ритуал, у якому ми заявляли світу про свою присутність, і намагались зрозуміти цивілізаційну агресію спрямовану на природу.
Я справді вважаю, що то була найкраща моя лекція з філософії, бо я тоді сам багато чому навчився.
Походи і філософія
Після цієї лекції в моїй голові з'явилась думка, яку я зміг розсмакувати тільки зараз, коли заробляю на життя гідом.
Я вважаю, що притаманний походам візуальний аскетизм, фізичне виснаження, відверта розмова і щира допитливість - це ідеальні умови для обміну знаннями і філософування.
Походи в гори - це дорога в один кінець. Після того, як ти відчуєш це приємне і хвилююче переживання абсолютної новизни світу, ти вже ніколи не зможеш відмовитись від цього задоволення.
В походи я йду не лише заради краєвидів, світ проявляє себе через тіло, розум, емоції та соціальну взаємодію в цілому, а не лише через візуальний образ.
Дискомфорт проводить чітку межу між, структурованою людьми, цивілізацією, і дикою природою. Комфорт - не веде до задоволення, а лише змазує емоції та мислення.
Розум і тіло повинні скалібруватись в єдиний механізм пізнання світу.
Тому в поході дуже важливо долати перешкоди, в тому числі особисті, психічні.
В моєму розумінні, походи - це осмислене дозвілля, а не відпочинок, коли ти кладеш життя на паузу, і намагаєшся ні про що не думати.
Дозвілля це простір для фундаментальних думок, і воно має бути закритим для буденності та всього, що тобі про неї нагадує.
В похід треба йти не з метою забутися, а з метою привнести щось нове в свій світогляд, прийняти важливе рішення, або розібратися в складних перипетіях реальності.
Хто був, той знає, що мандри часто дарують нам правильні відповіді на складні питання.
Важливе питання
до підписників
Я хочу зробити тематичний похід, у якому ми в маленькій компанії (10-12 людей) збиралися би не лише заради цікавого маршруту, а й для спілкування та рефлексії над своїм майбутнім, та майбутнім людства.
Диплом кандидата філософських наук дає мені повне право виступати арбітром у світоглядних суперечках, тож наші дискусії будуть грамотні.
Гуцульська кров в моїх жилах дає мені право знайомити людей з горами, тож я буду вести тільки в цікаві місця.
P.S.
Анонс цього походу буде пізніше, але записатися можна вже.
Дати 12-14 лютого 2021 року.
Пиши мені в приватні повідомлення
https://t.me/tarabon_random
Як вам ідея зробити тематичний філософський похід?
- я в ділі
- не люблю філософію
- не люблю в горах думати
- напиши про спорядження, без філософії
