​​Туризм в епоху неоліту В 1991 році, в Альпах, знайшли найст | Карпатський волоцюга

​​Туризм в епоху неоліту

В 1991 році, в Альпах, знайшли найстаршого в історії людства, «підсніжника».
Він загинув в снігах Альп більше 5 тис років тому, на зламі неоліту та мезоліту.
Його назвали Етці

Мумія збереглась достатньо добре. Етці потрапив у гори не випадково, у нього було достатньо неолітичного спорядження для подорожей.

Одяг
Лук у Етці був доволі вишуканий. Солом’яний плащ (аналог Gore Tex), шапка з ведмежої шкури, шкіряний жилет, набедрена пов’язка, штани, і водонепроникне взуття.

Рюкзак
Не ясно чи був у нього рюкзак.
Я думаю що ні, і ось чому.
В Етці з собо була неолітична бананка і сагайдак зі стрілами. Спальника, пальника, намету і фірмової фляги в нього не було, то і рюкзак йому був ні до чого.

Бананка
Точніше мішечок на поясі. В ньому Етці носив спеціальний гриб трутовик, для розпалювання багаття, і гриб, що має антибактеріальні властивості. скребок, сверло, наконечники стріл.
Тобто в бананці була аптечка, трут, і мультитул.

Сагайдак
Без збоої в неоліті нікуди, тож з ним був лук і 14 стріл, які мандрівник ніс за спиною. Ще там була саморобна мотузка.

Ніж
Ніж був кам’яний, але добре зроблений. Ручка з ясена. Таким можна було не тільки понтуватися, а й захищатися.

Сокира
Сокира була мідною. Неабияка розкіш на той час. Думаю її цінність перевищує цінність всього топового спорядження, яке потрібне сучасному туристу.
Підвищений вміст міді у волоссі мумії вказує на те, що Етці мав якесь відношення до виготовлення міді.
Що ж, чого не зробиш заради мандрів? Етці для цього освоїв складне ремесло.

Снігоступи
Не віриться, що снігоступи з’явились раніше за рюкзак, але конструкція взуття і шматки дерев’яної рами біля мумії, вказують на те, що в Етці були снігоступи.

Висновок
Я не знаю що він загубив на такій висоті, і куди пер на снігоступах з крутою сокирою на висоті більше 3000 метрів. Але точно був там не випадково і готовий до умов високогір’я.

А це значить, що автономні походи та мандри, хоч і не ремесло, але важливий навик, який людство розвиває і вдосконалює як мінімум з часів неоліту.