Про волонтерку метафізика самоорганізації Український волон | Карпатський волоцюга
Про волонтерку
метафізика самоорганізації
Український волонтерський рух - це феномен планетарного масштабу, без сумніву. Про нього вже жартують, і складають легенди.
З одного боку, поява самоорганізованої системи постачання на фронт всяких приколів - це прояв нескореності, та твердого бажання боротися за майбутнє нашого суспільного проєкту, над яким ми працюємо 30+ років.
З іншого боку, стихійна, по суті народна, інституція, що з’являється в кризовий момент, паралельно державі - свідчить про затупи в функціонуванні механізму самої держави.
Не знаю як у вас, але у мене деколи підгорає від фрази «Цим мали би займатись на державному рівні».
Якщо за фразою слідує рефлексія, то це ще ок, бо так ми вдосконалюємо свій суспільний лад.
Якщо це просто для того аби понити, і пожалітися - то вітаю, у вас рудиментарна форма совкової свідомості. Міняйтеся, або чіпляйтесь за руский корабель, і… самі знаєте.
Утопія
Ідеальна держава, і суспільство, в якого все продумано наперед - це утопія.
Вся оця «західна» бюрократія, добре показує недосконалість демократії.
Їх нерішучість, затягування з поставками зброї, на які ми справедливо агримось - це і є демократичний максимум нашої планети, так вона працює.
Держава існує для того, аби захистити людину від самої себе.
Тому там так багато суспільних дискусій, сумнівів, процесів, ритуалів, та інституцій, що перевіряють справедливість кожного важливого рішення.
Самоорганізація
Українська волонтерка - це чиста самоорганізація, яка працює всупереч всім теоретичним моделям.
Війна поміняла математику, і тут все працює зовсім не так, як на «заході».
В такій стихії доводиться миритися з певними втратами, і подумки списувати невеликий відсоток допомоги на всяких гандонів, що намагаються збагатитися на людському горі.
До них руки дійдуть пізніше, головне, що ця схема працює в цілому.
Майбутнє
Волонтерка з нами ґрунтовно, і на довго. Через деякий час ми перестанемо збирати на тепловізори, шоломи, та броніки, і будемо займатися відбудовою країни.
Але добра і ефективна традиція приходити один одному на допомогу не зникне, стихійна самоорганізація буде життєздатним соціальним інститутом ще дуже довго.
І це не ознака відсталості, чи недолік, навпаки - ми маємо навчити всю так звану «західну демократію» цьому приколу.
Ми не маємо розчинитися в культурному просторі Європи, бо ми самі є носієм реальної демократії, і в нас є чому повчитися.
Україна перетяла на себе цивілізаційну ініціативу, вся планета зараз прозріває, і аналізує наш досвід, нашу культуру.
Україна не просто примкне до клубу найрозвиненіших країн світу, вона інспірує в цей двіж свою філософію.
Головне витримати, і пережити цю чергову ординську навалу.
Фронт і його потреби - це зараз головний пріоритет.
Слава Україні
