Get Mystery Box with random crypto!

Карпатський волоцюга

Логотип телеграм -каналу carpaty — Карпатський волоцюга К
Логотип телеграм -каналу carpaty — Карпатський волоцюга
Адреса каналу: @carpaty
Категорії: Подорожі
Мова: Українська
Країна: Україна
Передплатники: 8.89K
Опис з каналу

Філософ за освітою
Мандрівник по духу
Хочеш в похід?
пиши - @tarabon_random
Промокоди на знижку:
“k.volotsiuga” - 10%
https://www.gorgany.com
“volotsiuga” - 10%
https://iidlo.com/
«волоцюга» - 10%
https://naturehike-ua.com.ua/ua/

Ratings & Reviews

3.33

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

1

4 stars

1

3 stars

0

2 stars

0

1 stars

1


Останні повідомлення 4

2022-05-19 18:07:04 ​​Волоцюгологія
історія мілітарних мемів

Епілог
Дожився до того, що текст не влазить в об'єм типового допису в Телеграм.
Накидав тільки окремі тези
Повний текст читайте тут
https://telegra.ph/Volocyugolog%D1%96ya-05-19

Тези
Мене дещо вкурвлює оця настирна потуга зобразити українців мирними і беззахисними. Це настільки в'їлося в свідомість, що навіть самі українці гордяться в першу чергу працелюбством, а не войовничістю.

Після 24 лютого цю шкідливу пропагандистську маску було зірвано, і весь світ відверто прифігів з того факту, що виявляється українці можуть дати пизди "другій" армії світу. Як не дивно, для самих українців це не стало несподіванкою, таке враження, що ми це про себе знали, але не хотіли хвалитися, встидалися. Головне філософське питання, яке мені не дає спокою ось вже три місяці - де зберігалась ця мілітарна культура всі ці століття?

Живучість мема про козаків-характерників, для філософа чи культуролога, я прямим свідченням того, що українці того часу були мілітарним суспільством.

Я припускаю, що вміння давати пизди, в українців добре збереглось, завдяки тому, що русня ніколи не розуміла нас, і всі намагання приліпити до нас те гівно, яке вони називають культурою, було безуспішним.

"Козак" з турецької - розбійник, вільна людина, волоцюга.
Волоцюга - це кочівник, той що не має постійного дому, але не безхатько. Осілі турки, московити, чи європейці, очевидно, не могли сприймати кочівників, як рівних собі, бо такий спосіб життя для них виглядав архаїчним. Тоді каноном цивілізованості були грандіозні собори, які будували по 100 років. Предками козаків справді були кочівники, і в їх культурі й тактиці війни присутні різні кочівницькі приколи, але вже за кілька століть ми породили козацьке бароко, шляхту, лицарство, і всі інші атрибути тогочасної цивілізованості.

Кочівництво, мандри, волоцюгування сприймаються так званим "цивілізованим" світом, як рудимент, але для українців - це життєво важлива частина світосприйняття. Українці дивним чином поєднують в собі дві антагоністичні культури: кочівну та землеробську.

Мандри і волоцюгування в нашій культурі мають більш глибокий смисл, ніж в європейській, чи рашистській, бо для нас то не прогулянки для перезавантаження мозку, чи походи за неймовірними краєвидами, а цілком природній спосіб пізнавати, й освоювати світ.
Завдяки тому, що ми добре знаємо свою землю, місцева ТрО давала по шапці "лютим" десантникам. Що це, якщо не дике поле?
215 views15:07
Відкрити / Коментувати
2022-05-16 10:23:45 ​​Кострича
маршрут

Цими вихідними ходили з групою на хребет Кострича.
На диво, в горах було дуже тепло, як для цього періоду.
Щоправда, ночі в горах досі холодні.
До середини червня треба орієнтуватися на спальники з температурою комфорту ~0.

Чорногора ще в снігу, але він активно тане, і вже за кілька тижнів, максимум за місяць, хребет буде вільний. Але плями снігу на Чорногорі тримаються до середини літа.

Цими вихідними з Костричі ми спускалися на Бистрець, і я вперше йшов цим маршрутом. Дорога на Бистрець дуже мальовнича, і виглядає яскравіше ніж на Красник, чи Ільці. Головним чином через те, що спуск спрямований в сторону Чорногірського хребта.

Минулого тижня ходив зі сторони КПП Карпатського біосферного заповідника.
Розписав маршрут з координатами
читай тут - маршрут

Гойдалка
Дорогою знайшли круту гойдалку.
Гойдається, і дивишся на засніжені двотисячники.

Тільки для підписників каналу лишаю тут її приблизні (похибка 100 м) координати,
тримайте в секреті

48°08'24.8"N 24°38'13.3"E


Анонс
Наступні вихідні проведемо в горах Буковини.

Формат походу:
Гостьовий будиночок,
2-місні кімнати,
10 км. трекінгу Карпатами,
етно-сталкінг закинутими будинками минулого століття.

Дати: 20-22 травня
Старт/Фініш: Івано-Франківськ
Ціна: 5500 грн (все включено)
окремо трансфер (~600 грн)

Кількість місць обмежена
залишилось 4 місця

Бронювати в приват
https://t.me/tarabon_random
1.6K views07:23
Відкрити / Коментувати
2022-05-13 15:31:08 ​​Культурна експансія
анонс походу

Війна
Прямо зараз ми здобуваємо чергову національну травму. Якби Netflix захотів зняти серіал про насилля, то історія України - це ідеальний сценарій для нього.
Екзотичні головорізи Нового світу та людські жертви богам, чи смертельна заруба між хуту і тутсі, годяться тільки для трейлера, Україна - це матеріал для 9 сезонів.

Пілотом в цьому серіалі стала би історія ординського спустошення українських земель в 13 ст. І так, сезон за сезоном, до світових воєн, сталінських чисток, голодоморів, аж до Бучі.

Знаючи історію, важко погодитися з тим, що українці - миролюбива нація. Ініціатива насилля належить не нам, але в постійна боротьба за свій простір, зробила нас войовничими.
Масштаби трагедій, які переживала Україна, співмірні з масштабами українського степу. Наша географія має трагічну бінарність. Там, де щедро родить хліб, достатньо місця, аби вмістити велику кількість зброї.
Масштаб сучасної російсько-української війни - це найбільше протистояння від Другої світової, яка теж розвивалася в основному тут.

Культура
Українська культура дуже живуча, бо пережила всі ці хвилі насилля, та продовжує розвиватись, і народжувати нові смисли.
Але багатство культури - це не пасивний доробок нашої нації, а здатність до експансії.
В цьому нам нема рівних, бо виживання української ідентичності завжди залежало від вміння асимілювати, перемелювати, та «заражати» своїми смислами всіх, хто сюди припхався.

Цієї весни ми пройшли точку неповернення, і вперше в своїй історії почали домінувати в політичному дискурсі планети.
Наші меми розлітаються по всьому світу, кольори стягу стали впізнавані.
Це запрошення України до культурної експансії світу, шанс розвинути свій культурний проект до справді потужних розмірів, інспірувати в світову цивілізацію свіжу оптику.

Для світу, ми - народ, який має в арсеналі глибу невідрефлексованого історичного досвіду.
А мовою економіки цінність можна зобразити так: пізнання української ідентичності - вигідний проект, куди варто інвестувати.

Анонс
Я вважаю, що в гори треба ходити не для того, аби «перезавантажитьсь», бо ми не андроїди.
Забутись, і не думати про війну, теж не в гори, для цього є бухло, або трава.

Сутність терапії, як заповідав Фрейд, в тому, аби говорити, проганяти думки в різних контекстах.
От власне я запрошую розвинути і проговорити про війну в офлайні,
без зв’язку, на краю гуцульського села.

Формат походу: Гостьовий будиночок, 2-місні кімнати, 10 км. трекінгу Карпатами, сталкінг закинутими будинками минулого століття, філософський вайб.

Локація: Там красиво, тихо, поряд є річка, дуже смачно годують, є де помитися, і достатньо місця для особистого простору.

Дати: 20-22 травня
Старт/Фініш: Івано-Франківськ
Ціна: 5500 грн (все включено)
окремо трансфер (~600 грн)

Кількість місць обмежена
залишилось 6 місць

Бронювати в приват
https://t.me/tarabon_random
1.7K views12:31
Відкрити / Коментувати
2022-05-05 16:50:02 ​​Шо в горбах?
філософія походів

Кострича
Ходив на днях в гори, на хребет Кострич. Не був у цих місцях майже 10 років, бо не сильно тягнуло, хоч в нього є кілька унікальних фішечок.

Кострича, як ідеальне місце в кінотеатрі, тільки замість фільму показують Чорногірський хребет. Особливо круто тут весною. Сидиш собі на сонячній полонині, кругом тебе море крокусів, прямо перед носом засніжені двотисячники, і ти намагаєшся зрозуміти по тому, чи не по тому ребру піднімався на Гутин-Томнатик. А на заході сонця, коли в долинах було вже темно, і сонце підсвічувало тільки вершини, на секунду здалось, що я десь в Альпах, і переді мною хребет висотою 3+ км.
З іншого боку, це легкодоступне і доволі популярне місце. Влітку тут багато туристів, а на дистанції 15 кілометрів аж три сироварні.

Мій похід почався з КПП на Завоєля, там де всі платять гроші за підйом на Говерлу. Перший день походу був прекрасним, я перейшов Прут, піднявся на хребет, і кругом жодної душі. Ввечері, коли робив таймлапс, з лісу вийшли олені. Так і сиділи, я втикав на них, а вони на мене. Того вечора я навіть подумав, що в Карпатах зараз супер тихо, і природа відновлюється.

Туристи всюдисущі
Та зранку до колиби, в якій я ночував, прийшли туристи-одноденки, і порозганяли не те що оленів, а й усіх птахів. Виходить це я собі ламаю голову дилемами: "йти, чи не йти?", "на часі, не на часі?", а для багатьох це взагалі не проблема))
Того дня, дорогою до гори Хедя, я зустрів 50+ туристів. Всі вони заходили з Кривопільського перевалу, і коли я минув розгалуження стежки на перевал, люди зникли. Тут я зустрів тільки одного "сольника", але такі зустрічі мене не напрягають, навпаки.

Коли знімав таймлапс недалеко біля стежки, біля мене сиділа жінка, медитувала собі одна. Спочатку голосно розсміялась, а потім почала плакати. Гідом я працюю давно, тому звик до такого, бо Карпати часто провокують вираження емоцій.

Філософське
Ця ситуація спровокувала мене на роздуми, і коли я вже йшов один, то багато думав про роль Карпат в цій війні, і які ресурси тут є. Карпати часто були театром воєнних дій, по тій же Костричі, то тут, то там, зустрічаються старі окопи.
В цій війні Карпати на периферії, тут тихо, і безпечно.

Карпати інстинктивно сприймаються нами, як безпечне місце, своєрідна фортеця. Історія Карпат має в арсеналі кілька епізодів, коли сюди тікали від біди.

Правда не треба забувати, що безпека, і майбутнє, наших гір напряму залежить від того, що зараз кипить на півдні та сході. Зараз не 18 століття, знайти незаселену полонину, та почати розводити овець, з метою осісти в цих краях - це вже неактуальна схема.

Для сучасних українців Карпати цінні тим, що це величезний рекреаційний простір. Метафорично - це територія, де Україна може полікуватися від травм. Я постійно тролю "неймовірні краєвиди, що не залишать байдужими найвибагливішого мандрівника", але ці банальні трігери працюють. Переживання естетичного феномену Карпат має терапевтичний ефект.

Відновлюю походи
В поході я вирішив, що пора відновлювати організацію походів. Щоправда, зараз багато проблем, пов'язаних з логістикою, але критичних нема, все можна вирішити.

Зараз важко щось планувати, тому традиційних походів не буде. Всі наступні походи будуть "таємними", тобто я залишаю за собою право міняти маршрут, і навіть локацію в будь-який час.

Не будемо ходити в прикордонні регіони, принаймні поки, тому Мармароси, Чивчин, Памір, і Сарата поки лишаються в спогадах. Натомість - будемо досліджувати околиці Верховини та Ворохти, а як остаточно зійде сніг, підемо продиратися через жереби в Горганах.

Коли я планую майбутні маршрути, маю таке відчуття, що я граю в шахи, але мені обмежили поле для гри, і відібрали половину фігур. Це цікава задачка))

Чекайте анонси

Пишіть в коменти як ви, як долаєте проблему дефіциту простору, чи ходите на природу?

P.S.
Знаю, що багато підписників зараз не мають доступу, та можливості потрапити в гори, чи навіть просто вийти в рідний ліс, я вам співчуваю. Ми боремось несамовито, і обов'язково загасимо всіх орків. Головне бережіть себе, бо вам ще їбеня досліджувати
377 views13:50
Відкрити / Коментувати
2022-04-29 17:19:42 ​​Туризм і війна
коли знову в гори?

Дозвілля під час війни - слизька тема. Легко послизнулися, і впасти в моралізаторство.
Зустрічав думки на кшталт: ходити в гори аморально, негуманно, зараз не на часі, шукачі пригод - всі на фронт!

Як на мене ці питання взагалі не варто пов’язувати з мораллю.
В суспільстві завжди є стабільний відсоток тих, хто вважатиме тебе конченим, що б ти не робив.

Походи під час війни
Війна почалась не цього року, і немає ніяких підстав, що вона скоро закінчиться.
Ми продовжуємо жити в країні, що воює з окупантом.
Зараз гаряча фаза, і вона «з’їдає» дуже багато ресурсів.
Кожна «вільна» гривня, закономірно, відправляється на потреби ЗСУ, а час, і навики конвертуються в перманентну боротьбу з ворогом.

Питання «Йти, чи не йти в гори?» зводиться до питання «Чи варто втрачати ресурс на дозвілля?».

Коли на голову летять ракети, гинуть невинні люди, а сусіднє плем’я намагається знищити твою країну, то список особистих потреб різко звужується до їжі, безпеки, сухого місця для сну, та світлин мертвої русні, в якості розважального контенту.

Як тільки умови стають кращими - то починаєш думати про саморозвиток, пізнання світу, поповнення психічних ресурсів, і будуєш плани на дозвілля.
Це нормальна, й адекватна поведінка людини.

Соціальна ротація
Завдання кожного українця - боротися, і вкладатися в перемогу, але при цьому не забувати про свої потреби, і ментальне здоров’я, коли є така можливість.

В умовах жорстокої боротьби з ворогом, важливо, щоб не тільки у війську, а й в суспільстві була певна «ротація», певний ритм, коли ми єбашимо, а потім віддупляємось, щоб через деякий час єбашити з більшим завзяттям.

Важливо, щоб в економіці «на плаву» залишалось не тільки виробництва, а й сфера послуг, яка виконує терапевтичну функцію.
Кіно, концерти, мистецькі заходи, і походи в гори - належать до таких.

Кожен має сам зробити цей вибір, та вирішити що зараз важливіше, але я не бачу нічого зашкварного в тому, аби віддуплитися кілька днів у горах, біля багаття. Крім того, походи прокачують актуальні навики автономності, та виживання в екстремальних умовах.

Філософське
Війна згуртувала українців, і за кілька перших днів запеклої боротьби стало очевидно, що ми єдиний організм, який бореться за виживання.

Впевнений, багато з вас теж переживали це приємне, та трепетне почуття єдності з своїм народом.
Ми практично миттєво пройшли цю світоглядну мобілізацію.

Україна «зіпнулась» вдвоє, але люди залишились в країні, і це дуже круто, бо це головний ресурс нашої нації.

В різних регіонах України війна відчувається по-різному, і якщо в умовному тилу, є можливість знайти час і простір для того, аби вгледіти горизонт майбутнього, то це тільки підсилює нас.

Нам пощастило, жити у великій та красивій країні, яка, навіть в умовах війни здатна самостійно забезпечити себе таким цінним ресурсом, як дозвілля.

Для ентузіастів, як ми з вами, Карпати зараз не тільки естетичний феномен, чи місце куди їдуть з друзями, пограти на гітарі біля багаття, а величезний простір для мислення. Місце сили, що має терапевтичне значення.

Технічні моменти
Важливо, щоб походи в гори не перешкоджали нашій пріоритетній задачі - боротьбі з ворогом.

Зараз не варто ходити в прикордонні райони, бо хлопці вже натерпілися від дезертирів, які тікали в Румунію.

Не варто вибирати ризиковані маршрути, і створювати зайве навантаження на ДСНС, бо вони зараз зайняті важливішими справами.

Висновок
Ходити в гори можна і треба, якщо це твоя потреба, і тебе це лікує.
Масові сходження на Говерлу в цьому році будуть рідкістю.
Карпати залишаться в цьому сезоні, для таких фанатів як ми з вами.

А коли вимре достатня кількість орків, аби ми могли більш-менш спокійно жити, то я зроблю якийсь трансїбенівський похід на 2 тижні, секретними та маловідомими місцями, бо тоді всі підуть в гори)
Так ми відсвяткуємо перемогу
2.9K views14:19
Відкрити / Коментувати
2022-03-17 18:52:24 ​​Десакралізація рашки
чому ми переможемо?

Русофобія недостатня
Ненависть до всього російського, то лиш частина того пекла, яке чекає це немите плем'я в майбутньому.

Поразка у війні, яка вже очевидна навіть таким "експертам" як я, теж не найбільша їх проблема.
Тупориле населення з задоволенням зжере черговий міф про "пабєду" над нацизмам, буде радісно хуярити, під музику кабзона: качати нафту та вирізати ліси тайги, щоб платити нам репарації. При цьому жерти баланду, і передавати від покоління до покоління легенду про неймовірно дивний смак кока-коли.

Блатняк, і тюремна естетика кріпко та органічно вплетені в їх "культуру".
Думки про життя в ізоляції, та економічна блокада відкриває їм нові перспективи для закриття історичних гештальтів, що пов’язані з обороною блокадних міст під час Другої Світової.

Це їх діагноз, їх проблеми, їх майбутнє, яке не має нічого спільного з українцями, нашим світоглядом, і нашим майбутнім.

Відкритість і правда, як зброя
Вперше в історії людства така масштабна війна відбувається на фоні розвинутого Інтернету. Важко переоцінити значення тотальної комунікації цілого народу, в трагічний період його історії.
Відкритість - це нова парадигма для світової економіки, бізнесу, науки, а тепер і війни.
Правда, навідміну від воєн минулого століття, тепер має значення, і це грізна зброя.

Десакралізація
За перші тижні нападу на Україну, ми стали свідками руйнування цивілізаційного міфу про расєю.
Вони думали що нема України, а виявилось, що нема їх самих.

Я не спец у військових справах, але з перших днів війни офігівав з їх бездарності, й тупості. Не міг зрозуміти, чому така велика країна так тупо розсипається?
Невже вони такі слабкі?
Виявляється - так


«Другу» армію світу кришать як цибулю, не тому, що в них був поганий план, чи тактичні промахи.
Рашисти програють тому, що вони слабші за нас - це об’єктивна реальність.

Ми сильніші
Українські воїни сильніші, розумніші, вправніші, й талановитіші за тих нещасних бомжів.
Українське суспільство демонструє нечувану стресостійкість, і повстало єдиним фронтом проти ворога.
Поки на рашці йдуть битви за цукор в магазинах, ми шукаємо, купуємо і доставляємо на фронт амуніцію.
Українці згуртували довкола себе весь світ, тепер на нашому боці сильні країни, які дають нам зброю та гроші. І це теж наша заслуга, а не якась міфічна «воля заходу», як дехто досі думає.

Висновок
Вони вкрали нашу історію, і саме тому помилково повірили в себе, але зараз все стало на свої місця.
Сильні тут ми, так було завжди, а воно, голе і босе, може хіба що курей ловити, і рандомно шмаляти ракетами.
Процес десакралізації рашки закінчено, вони нікчеми - це об’єктивна реальність, ніякої сильної расєї нема, і ніколи не було, можемо розходитись.
6.0K views15:52
Відкрити / Коментувати
2022-03-09 20:35:42 ​​Легальна русофобія
глибинний український анархізм

Ненависть, презирство, лють, і відраза до русні, нарешті стали абсолютно легальними.

Дивно, але навіть після 14 року сусідня парашка, хоч і була ворогом, та кричати вголос про те, що вони кончені довбойоби, вважалося поганим тоном.
Думаю - це побічний ефект нашої цивілізованості, й ми, інтуїтивно, сприймали свого ворога, як рівного собі.

Тепер, нарешті, стало очевидно, що в цих собак нічого спільного ні з нами, ні з людьми, в цілому.
І кончені вони всі, не лише воєнні злочинці. Це тупо недонарод, який не виплодив нічого цінного для цивілізації, а їх «культура» - притягнутий за вуха, толстоєвський міф, який наполовину спижжений у нас.

Навіть їхні, тіпа, ліберали, на яких досі покладають надії деякі українці - це такі самі кончені уроди, які за першої нагоди спихнуть всю провину на хуйла, і знову полізуть обніматися своїми кривавими лапами з «братнім» народом.
Взагалі раджу забувати наратив про братство народів, бо це повна фігня, і маніпуляція. Білоруси теж будуть виправдовуватись цим, тільки їм це не допоможе.

Короче, не покладайте надій на свинособак і рабів, у них в організмі не виробляється гідність, це патологія. Бунтувати вони почнуть тільки коли зголодніють, і ситуативно будуть нашими союзниками, але короткостроково.

Чому вони програють?
Я не розділяю всяких міфологем про священну місію українського народу, але московія таки зламала зуби об Україну. Це виглядає дуже символічно, бо ніхто досі не садив їх «велічіє» на пляшку так глибоко.

Українці два тижні тому відкрили в собі суперсилу, про яку самі не здогадувались. В свідомості стався фазовий перехід, і ми самоорганізувалися в єдиний організм.
Нашому народу властивий анархізм, і перед лицем загрози, ми інтуїтивно об’єднуємось без усяких ієрархічних структур.
Навіть державні інститути офігіли від тиску, який створили українці, ломлячись у військомати. За кілька діб було створено цілу мережу нових логістичних ланцюжків, осередків спротиву, та центрів допомоги.
Саме так працює анархія, і в цьому наша сила, жоден інший народ на це не здатен.

Так от, ніхера в них не вийде!
Ці скажені собаки, як з вітряками, воюють з державними інститутами, з ідеологією, яку самі нам приписали, але взагалі не віддупляють, що тут вони воюють проти самої природи, проти цілого Всесвіту.

В України не існує умовної голки Чахлика, знищивши яку, можна її погубити. Ми одне ціле, і кожен з нас є носієм цього цілого.
Така собі фрактальна метафора нації, яку неможливо знищити. І це правда. Згадайте скільки разів це вже хотіли зробити, але ми вижили, і зараз розйобуємо цих виплодків, у яких набагато більше ресурсів.

Перемога за нами, без сумніву
Слава Україні!
8.0K views17:35
Відкрити / Коментувати
2022-03-06 14:31:48 Канал хакнули, але мені вдалось відновити доступ

Волоцюга на місці, святі їбеня тримаються, я залишаюсь на зв'язку.
Незабаром підтягну свій філософський беґграунд, і порадую вас життєствердним контентом)

Поки багато роботи

Тримаємо стрій
Слава Україні
8.0K viewsedited  11:31
Відкрити / Коментувати
2022-02-27 12:29:41 Увага!

У цьому документі збирається інформація стосовно поточних можливостей виїзду за кордон з України, пунктів допомоги і корисна інформація з сусідніх держав.

Данні постійно оновлюються: https://docs.google.com/document/d/1ebXPKnF_krrfkpjF4dHKhJ3YYzYVpg8w-JAG91yLxdc/edit

Бережіть себе!
1.9K views09:29
Відкрити / Коментувати
2022-02-27 11:58:05 ​​Осередки спротиву

Список каналів, де ламають ворогу його інформаційну матрицю:

https://t.me/itarmyofukraine2022

https://t.me/ddosRussians

https://t.me/+P-Y3idPPGpI0YzAy

Приєднуйтесь, докладайте всіх зусиль, щоб заткнути їх.

Бот, куди можна відправити лінк на ресурс, який поширює свинособачу пропаганду

http://t.me/@stopdrugsbot

P.S.
Актуальна порада зі світу туризму.
В підвалі буде тепліше сидіти,
якщо взяти з собою кілька пляшок з гарячою водою

Тримаємо стрій, друзі!
2.3K views08:58
Відкрити / Коментувати