8 сходинок управлінського мистецтва Тези з виступу Володимира | Нотатки CEO
8 сходинок управлінського мистецтва
Тези з виступу Володимира Тарасова, соціального технолога, засновника та керівника Таллінської школи менеджменту.
Кожен керівник має власний почерк в управлінському мистецтві, який склався з особистої практики, прочитаних книжок, вивченого від вчителів та іншого досвіду. Зазвичай цей досвід хаотичний і для його структуризації потрібно пройти наступні сходинки:
1. Персоніфіковане управління.
Для встановлення дисципліни в колективі потрібно «розширювати зону твердого». Тобто, якщо керівнику необхідно «підтягнути» працівників, починати варто з того, з ким майже не має проблем, поступово переходячи до інших. За тенденцією зростання авторитету керівника, яку побачать усі працівники, керівник матиме повагу в усього колективу та зможе впевнено впроваджувати рішення.
2. Знеособлене управління.
Цей етап передбачає перехід до делегування обов’язків співробітникам: спочатку конкретних завдань з планом відповідних дій, потім — завдань, виконання яких передбачатиме врахування принципів та пріоритетів керівника. Керівник має навчитись керувати ролями, а не людьми.
3. Командне або раціональне управління.
На цьому етапі керівник має поступово давати завдання на колективне виконання, у випадку успішного багаторазового досвіду виконання. Для переходу на цей етап потрібна попередня стандартизація вимог, термінів та очікуваного результату, що складається з ясності стратегії, правил поведінки, заохочень й покарання та рольових моделей.
4. Ірраціональне управління.
На цій сходинці працівники вже самі розуміють як потрібно працювати. Стратегія їхньої роботи формується за допомогою прецедентів, а не правил та інструкцій.
5. Управління питаннями, а не наказами.
Цей етап передбачає, що керівник лише контролює діяльність своїх співробітників, ставлячи уточнюючі питання з приводу невиконання чи неякісного виконання завдань.
6. Режим запитів.
Керівник стає вчителем та наставником для підлеглих, до якого вони можуть звертатися за порадою у безвихідній чи складній ситуації.
7. Відсутність відкритих питань від підлеглих.
Маючи якусь проблему, співробітник звертається до керівника не лише з питанням, але й вже з можливими варіантами вирішення. Керівник же лише радить та обирає найбільш ефективний варіант виходу з кризової ситуації.
8. Міфічний рівень.
Про ідеального керівника відомо лише те, що він є. На останньому ступені управлінського мистецтва співробітники послуговуються системою внутрішнього табу. Керівник контролює ситуацію загалом та вступає у гру в найкритичніші моменти.
