​​Ілюстрація Максима Паленка наштовхнула на текст ⠀ ДА ПОСЛ | ДАНИЛО ГАЙДАМАХА

​​Ілюстрація Максима Паленка наштовхнула на текст
⠀
ДА ПОСЛЄ ПАБЄДИ
ДА НА ШАШЛИЧКІ
ДА СПЄТЬ ПЄСНЬ ЦОЯ
СІДЯ У РЄКІ
⠀
ОЙ ДА РУСКАЙ ВОДАЧКІ
ОЙ ДА ІЗ СЄЛЬОДАЧКАЙ
ПАБЄДИ ВСТРЄТІМ ДЄНЬ
⠀
РОДІНУ АТСТРОІМ
ЛУЧШЕ ПЄТЄРБУРГА
СТАНЄТ ВЄСЄЛЄЙ
⠀
ДЄТЄЙ АТПРАВІМ В ШКОЛУ
САМІ НА РАБОТУ
ДА НАСТАНЄТ МІР
⠀
СІДЯ НА СКАМЄЙКЄ
СЕМЄЧКІ ЛУСКАЯ
ВСЄМ ПЄРЄЗВОНІМ
⠀
АБІДИ ВСЄ ЗАБУДЄМ
ДОЖДІКАМ ІХ СМОЄТ
І УСТРОІМ ПІР
⠀
ВНЄЗАПНА КТО-ТО ВСТАНЄТ
ТІХА СЛОВО СКАЖЕТ
І МИ ЗАМАЛЧІМ:
⠀
«ЧИ ВИ ВЖЕ ЗАБУЛИ
БРАТТЯ-УКРАЇНЦІ
ЯК БОРОЛИСЬ МИ
НЕ ЗА ВИЖИВАННЯ
НЕ ЗА ІСНУВАННЯ
ЗА ГОЛОС ПОКОЛІНЬ
ЩО РЕВЕ І СТОГНЕ
КЛИЧЕ, РВЕ ДО БОЮ
ПРОТИ ТЕМНОТИ
ДІТЕЙ, ПОЕТІВ, ВОЇНІВ
БОРОТЬБОЙ НАРОДУ
СТВЕРДИЛИСЯ МИ
Із вогнів і знамéн,
сто турбот, сто імен
зірвались в далечінь
полетіли
звідти будуть глядіть
чи достойні ми жить
у краю, що вони
боронили»
⠀
ЧІВО ТИ ПРАВАКУЄШ
НАХ ТИ КРІТІКУЄШ
КЛЯТИЙ ТИ НАЦИСТ
⠀
ІЛІ СНОВА ХОЧЕШ
ШТОБ ВСЄ ПАРУГАЛІСЬ
ТОЛЬКА Ж ВОТ СЖИЛІСЬ
⠀
МИ СНОВА НА РАБОТЄ
ДЄТІ НАШИ В ШКОЛЄ
УЧАТ НАШ ЯЗИК
⠀
АНУ, ВАНЮША, ВСПОМНІ
ШТО ВИ ТАМ УЧІЛІ
ДЯДЄ РАСКАЖИ
⠀
ну, учілі, ми, карочє, што прішол фєвраль
і, ну как там, мовошисти, сталі ваєвать
протів правди і людєй, даже женщін і дєтєй
язика маґучєва, ееее…, дєрєва плакучєва
⠀
ІВА?
⠀
іба кніжек начіталісь і бєндєрам пакланялісь
протів брацтва, дабрати і улибак дєтвари
да, канєшна, билі тоже «бахі» с нашей, ой, с іхнєй старани
і убілі мого Діда, што наслушалса брєхні
мнє биваєт даже стидна што людєй он убівал
но ведь ми, ой, ані вєдь тоже па укрáінцам стрєлялі
бать, скажи, нічьо нє спутал? ліш вчєра урок учіл
толька, ета, нєпанятна мнє с какой ми старани
каво любіть, каво баяца, с кєм нє нада мнє вязаца
кто я, ґдє, зачєм живу і што в школє я учу
⠀
інаґда мнє кажеца, што Дід правду знал
і за ету правду с враґамі ваєвал
он вєдь, вспомні, батя, мовой говоріл
цитіровал шевченка, в церковь пріходіл
он любіл «вкраїну», нас с тобой любіл
і за цю любов свою голову сложив
⠀
…
⠀
Знаю, Ванько, любий, я то не забув
Батька пам‘ятаю і яким він був
Злий на його правду і любов його
Може би без цього його вберегло
⠀
Та напевне знаю, що брешу собі
І таки не можна любить без боротьби
Бо як щось цінуєш — хочуть вполювать
І то гріх найбільший без борьби віддать
⠀
То я каюсь сину, перед ним й тобою
Що забув я, грішний, мову тата свого
Звичаї, обряди, віру і пісні
І тебе від того я відгородив
⠀
Все тепер ти знаєш: хто ти, де, чому
І в інакшу школу тебе переведу
А вы, друзья старые, если вы друзья,
Щиро теж покайтеся і прийміть себе
⠀
Бачте, визначатись, соромно і важко
Але після цього станеш вільной пташкой
Якщо українець — горнися до свого
А якщо чужинець — не прагни чужого
⠀
Будь собі, живи, та як сунеш в бій
Стану я за сина, як став батько мій