(Продовження з попереднього допису). На саміті всі учасники ма | Тарас Чорновіл 🇺🇦

(Продовження з попереднього допису). На саміті всі учасники мали висловити наполегливі побажання прискорити процес інтеграції до ЄС. Це й відображено в підсумковій декларації. Сам саміт задумувався, як протиставлення німецько-французькій ідеї обмежитися інтеграцією до ЄС балканських країн (з яких частина навіть не дуже туди й поспішають), а інші етапи розширення відкласти на далеке колись. Цей процес був частково спровокований абсолютно неадекватною поведінкою нинішнього українського керівництва, раніше наші три країни ніколи так відверто не посилали. Але добиватися уваги для себе Шарль Мішель, який координував від Європи підготовку Саміту, порадив усім разом, а отже й тягнути на налигачі також Зеленського (як колись до Асоціації тягнули Януковича). Тож, усі учасники висловлювали невдоволення нинішнім станом речей, але опускатися до шантажу й інфантильного відкидання важливих інструментів партнерства дозволив собі лише Зеленський. До речі, в Декларації, яку він усе ж підписав, є багато зобов'язань якраз нас, країн кандидатів і лише у прив'язці до них ідуть прохання та вимоги. Тому усі ці "каких вам ещё реформ не хватает!" - це вже вища міра примітивізму
А тепер про повний провал у двосторонці. Опа та МЗС хотіли записати в актив під час перебування в Батумі ще й двосторонні зустрічі з двома главами держав. Бо в тристоронньому форматі вони з ним практично не спілкувалися, лише сухий протокол. І тут прозвучав гучний і принизливий пендель. Президентка Грузії від спілкування із Зеленським навідріз відмовилася. Найперше, він уже давно токсична істота й розмови з ним не додають авторитету. Але, на що сподівалися ці єрмаки й кулеби, коли засуджена за численні злочини в Грузії особа не лише відновлена при Зеленському в українському громадянстві (попри протести з Тбілісі), але й знову введена в систему влади в безпосередній президентській ветикалі? Саакашвілі колись уже напартачив Порошенкові. Але тоді його активно підтримували із США та ЄС, тому скандалу й демаршу не було. Але зараз знову на ті самі граблі, коли цьому поверненню та возвеличенню неадеквата й нікчеми аплодували тільки в Москві? Ні, у таких ситуаціях спілкування недоречне.
Ще одна причина відмови - ганебні ляпи ОПИ з "кордоном Абхазії". Про це згадав вище. Але було й ще одне, про що в Україні вже призабули, а в Грузії пам'ятають. Восени 2019 року Зеленського за вуха тягнули на Ювілейний Саміт НАТО, а він відбивався й кричав, що ніяке ПДЧ нам не потрібно, це все не на часі. Щоб остаточно не втратити пацієнта, в НАТО попросили грузинську лідерку Саломе Зурабішвілі, яка саме напередодні саміту мала відвідати Київ із державним візитом на особисте запрошення Зеленського, вплинути на цього стрьомного мальчіка. То він, бажаючи вислужитися перед Пуйлом і доказати йому, що до НАТО не піде, як колись Янукович до Асоціації, відмовився прийняти президентку дружньої нам країни буквально за день-два до початку зірвавши візит. А такого вже не прощають ніколи. Тим більше якійсь гидотній зеленій путніській підстилці.
Але це ще не вся міра ганьби. Після того все ж відбулася зустріч Зеленського із президенткою Молдови Майєю Санду. Краще б її (зустрічі) не було... Ми вже іронізували з того фото, де з одного боку сидить сама Майя, а напроти купа мужланів із потупленими поглядами. А делегація молдовської президентки прогулюється біля виходу, демонструючи нікчемність даної події. Як я вже писав раніше, Майя Санду ще перед виїздом до Батумі пообіцяла влаштувати холодний душ Зеленському за викрадення людини з Молдови та політичну підставу проти неї й на користь рашистського Додона. (Продовження в наступному дописі)