Щодо кадрового хаосу й зелених хотєлок. У нас визрів ще й бажа | Тарас Чорновіл 🇺🇦

Щодо кадрового хаосу й зелених хотєлок. У нас визрів ще й бажаючий посісти крісло Голови Нацбанку. Ніби ж - як? Щойно ж знімали під жорстким пресингом Якова Смолія, ставили більш слухняного Кирила Шевченка... Той ніби старається догодити. Ситуація повільно повзе до прірви, але формально показники для пресрелізів прийнятні. І курс гривні тримають, навіть зміцнюють. Це спеціалістам зрозуміло, що таке зміцнення при контрольних показниках понад 29 гривень за долар до долара, наданих НБУ та внесених урядом до базису закону про Держбюджет - це якраз ознака втрати контролю. Бо курс лежить, як і економіка та внутрішній попит. А від нижчого на майже три гривні курсу бюджет недоотримав десятки мільярдів і економіка добряче просіла.
Але то вже таке. Я про кадрову політику. Ще один витік із Трускавецької ВПШ - там себе пробував презентувати радник Єрмака Мілованов саме, як імовірного майбутнього Голову НБУ. На щастя, поки серйозно ці його амбіції не сприйняті. Але й жорсткого побажання не розкривати надто широко рота не прозвучало. Поки тема поставлена на гальма. Але сам факт, що вона взагалі могла виникнути - це вже тривожно.
Хто забув, Мілованов - це унікальна людина, яка ще на посаді міністра економіки публічно визнала, що є дебілом. І річ не в іронії. Він своїми діями це не раз доказував. Бюджетна діра в 100 мільярдів гривень за три місяці роботи уряду Гончарука - це найперше наслідок творчості Мілованова, який просто не розумів тих скруток та методів уникнення оподаткування, які аж вибухнули після перемоги Зеленського. Ще Мілованов показав "геніальні" теоретичні знання, коли розказував, що адміністративне обмеження цін - це ринкові методи впливу на економіку. Його тоді всі висміяли. Ще розказував українським громадянам, як їм треба зайві гроші відкладати, а не розкошувати надміру... Але владі прогин зайшов.
P.S.: Колись у дитинстві, коли в когось виникали надмірні забаганки (у Львові їх називали гарним словом захцянки), у відповідь звучало: "Приший ґудзик". Доки розгублений співрозмовник шукав, де той ґудзик відірвався, йому уточнювали: "Ґудзик приший, щоб губа не розкочувалася". То схоже, що в зелених усі ґудзики остаточно пообривалися.