Як і всіх українців, 24 лютого 2022 року нас «накрила» війна. | Хочу вірити як тато та мама
Як і всіх українців, 24 лютого 2022 року нас «накрила» війна.
Наша сім'я, як і всі живі люди, певним чином відреагувала на цю подію, яка, нажаль, ще не закінчилася. А навіть якщо і закінчиться, все одно не поверне життя до колишнього курсу. Ми вже продовжили жити та розвиватися по іншій траєкторії.
Майже на початку війни ми з дівчатами поїхали з нашого будинку. Нас прийняли спершу добрі люди на західній Україні. А тепер ось, останні два місяці, добра німецька сім'я.
Бог дбає про нас і через багатьох інших людей. Він вірний, і Він продовжує допомагати нам проходити через обставини реальності.
Звичайно ж, насамперед у такий час думаєш про дітей. Хочеться захистити їх від факторів, що спричиняють стрес. Хоча, те ж біженство так точно викликає у дитини стрес, але, можливо, і з іншим забарвленням.
Старша – Віолетта, начебто подорослішала терміново. Це стала більш відповідальна дитина. Я рада, що в цей час ми зблизилися душевно і, здається, я люблю її ще більше!
Молодша – Марі, стала більш галасливою та гіперактивною. Німецька психологиня Брітта, в сім'ї якої ми живемо, проконсультувала: – «таким чином Марі звільняється від внутрішнього стресу, який, інакше, її травмував би». Якщо правильно переклав Гугл-перекладач
Одне я знаю точно – у нас є все для того, щоб упоратися. Головне, ми є одне в одного і у нас є Бог!
