Цікавий текст публіциста А. Бабинського, що тлумачить нейтраль | ✙ Churcher ✙
Цікавий текст публіциста А. Бабинського, що тлумачить нейтральну позицію Ватикану
#вартопрочитати
Постимо у трьох частинах(ч.2| ч.3), посилання на автора залишаємо тут.
Дещо про ватиканську позицію "безсторонності".
Текст, мабуть, спровокує чимало реакцій, то спершу уточню деякі речі. Я дуже б хотів, щоб зло було назване по імені і, щоб папа відступив від звичної для Ватикану практики «беззсторонності» (impartiality). Така позиція не є догматом чи аксіомою, яка прописана Євангелії. Зрештою про необхідність існування держави Ватикан Євангеліє мовчить також. Був час, коли його не було і, можливо, буде час, коли його не буде. Його існування в тій формі, яка є сьогодні, зумовлено історично. І зумовлене воно необхідністю забезпечити незалежність Римського престолу від будь-якої політичної влади і сили. Була знайдена ось така форма. Чи вона ідеальна? Звісно, що ні. Але поки іншої розвʼязки ще ніхто не придумав. Цей текст пишу лише для того, щоб вберегти нашу психіку від зайвих навантажень. І розуміння чому є так як є, може цьому допомогти. Це знову ж таки не означає, як я писав вище, що я берусь виправдовувати таку позицію. Також цей текст не про ідею XIII стації Хресної дороги, яка, на мою думку, була провальною. Виклад, звісно, доволі стислий і схематичний, по-іншому в такому форматі не вийде. Подекуди подаю наукові й популярні видання, які кожен може при нагоді почитати.
Мало хто нині усвідомлює, що протягом майже тисячі років сучасна центральна Італія була територією Папської держави. Держави, в якій папа був монархом, де було військо і всі інші прибамбаси. Звісно вона не могла б себе повноцінно захистити. В це військо часто йшли ті, хто сподівався, що ніхто не буде воювати проти держави, «президентом» якої є голова Католицької Церкви. І зрозуміло, що її безпека була можливою лише за підтримки сильних католицьких держав. Найпотужніший удар ця держава отримала після Французької революції, коли Наполеон взяв Рим. Протягом ХІХ століття ця папська держава ще проіснувала так-сяк завдяки Священному союзу Прусії, Австрії і Росії. Але вона не пережила il Risorgimento чи становлення Італії. Для Пія ІХ, який починав як ліберал і навіть впроваджував певні демократичні реформи в Папській державі, це була справжня дилема. Він сам був італійцем, як і всі управлінці Папської держави і перед лицем обʼєднання Італії йому треба було просто розірватись навпіл. Йому навіть пропонували очолити італійську державу, але це негативно позначилося б на Церкві і він відмовився від цієї ідеї. (Можете прочитати більше в David Kertzer «The Pope Who Would Be King»). Папська держава не мала шансів, не лише через обʼєднання Італії. Вона була немічна економічно, а зі священиків і кардиналів вийшли погані управлінці. Кажуть, що, коли папа Григорій ХVI дістався до Раю, то сказав св. Петру, що це виявилось дальше, ніж він думав. А апостол відповів, що треба було збудувати залізницю в Папській державі:) Все, чим могла похвалитись Папська держава на момент свого зникнення, це оперними театрами. Мистецтво понад усе.
Пій ІХ все це розумів. Але варто усвідомлювати, що він тримався за збереження політичної незалежності Папської держави не тому, що йому дуже хотілось бути світським монархом. Він добре розумів, що як тільки він стане громадянином Італії, то ті ж французи, а за ними й інші католицькі народи проголосять повну незалежність (щось на кшталт автокефалії) своїх помісних Церков від Рима, перетворяться на закриті на собі «національні» Церкви і втратять з уваги вселенський вимір Церкви. Він слушно вважав, що зберегти єдність Католицької Церкви можна лише тоді, коли папа не буде громадянином жодного політичного утворення, повʼязаного з тією чи іншою нацією. Тут власне важлива різниця з православними патріархами, кожен з яких є громадянином своєї держави і тому бажання автокефалії чи незалежності є цілком природними.
Папська держава впала у 1870 році, римські семінаристи готові були боронити останній бастіон в Римі, але папа відмовився, дозволивши лише один постріл в повітря, щоб не виглядало так, ніби вони здались без бою. Честь зберегли.
CHURCHER
