Чому не можна забороняти УПЦ МП Раніше ми писали, які кроки н | ✙ Churcher ✙
Чому не можна забороняти УПЦ МП
Раніше ми писали, які кроки необхідно вжити в першу чергу щодо УПЦ МП, зокрема УПЦ МП повинна вийти зі складу РПЦ. При всіх мінусах, про які адміну відомо з перших уст, адже до 2010-го року адмін перебував в УПЦ МП, варто сказати і про позитивні моменти цієї юрисдикції. Отже, причини, чому не можна вимагати заборони УПЦ МП:
1. Єдність у Христі не рівнозначна адміністративній єдності. Ці поняття завжди підміняли емпешники, коли називали "розколом" бажання Київського Патріархату отримати автокефалію. Тепер ПЦУ, ставши автокефальною, використовує ті ж аргументи, закликаючи до "єдності" шляхом входу УПЦ МП до складу ПЦУ.
2. В УПЦ МП є велика кількість консервативно налаштованих людей. Не зважаючи на мовчання їхнього предстоятеля митрополита Онуфрія, серед емпешників є немало людей, які влаштовують які-не-які акції проти обмеження прав невакцинованих людей, проти цифровізації, абортів та ведуть юридичний опір ЛГБТ-пропаганді в закладах шкільної освіти. Цього немає в ПЦУ і у випадку входження УПЦ МП до складу ПЦУ цим речам швидше за все буде чинитися опір з боку керівництва ПЦУ.
3. В УПЦ МП доволі розвинута общинність. В сучасному світі практично неможливо залишатися православним християнином не ізолюючись від світу хоча б мінімально. При забороні УПЦ МП це викличе розколи в громадах, бо одні перейдуть до ПЦУ, а інші будуть збиратися "нелегально" в якійсь катакомбній Церкві. В результаті отримаємо не єдність, а хаос більший, ніж був. В сучасних умовах, на жаль, завданням номер один стоїть збереження віри серед існуючих православних. Такий хаос лише пришвидшить відхід людей від Церкви і не приведе нових.
4. Традиціоналізм. В УПЦ МП зберігається багато традицій, і чиниться опір новаторствам. Можливо, це не завжди доречно, але в наш час, коли зміни впроваджують лише заради змін і немає жодного притомного бачення майбутнього - це найкраща позиція. Виключення звісно є, але немає централізованої боротьби з традиціями, яку ми спостерігаємо в ПЦУ.
5. УПЦ МП тримає дистанцію від держави. З одного боку це погано, коли мова іде про хороші патріотичні речі, з іншого - у них розв'язані руки, щоб займатися усім переліченим у пункті 2. Адже на один центр керування Церквою легше впливати і державі, і різним "міжнародним організаціям", які спонсоруються антицерковними силами під виглядом боротьби за права людей. До речі навіть зараз УПЦ МП зберігає досить широку і неномінальну автономність від Москви в силу політичної ситуації, а також через небажання РПЦ тиснути на УПЦ МП, щоб не спровокувати розрив чи об'єднання з ПЦУ.
Утім, якщо заборона таки відбудеться - тут важко когось звинувачувати, бо, на жаль, негативне ставлення до себе УПЦ МП будувала 30 років своїми власними руками, не караючи українофобів у своїх рядах і поширюючі святотатства на кшталт невизнання КП/ПЦУ Церквою, невизнання Таїнств і навіть Хрещення, відмовляючись відспівувати хрещених в КП/ПЦУ. Утім, це саме той випадок, коли необхідно знайти в собі сили виявити любов до ворогів, щоб не нанести ще більшої шкоди Православ'ю.
