​​Ситуація з українськими церквами в Італії #інсайдиChurcher | ✙ Churcher ✙

​​Ситуація з українськими церквами в Італії

#інсайдиChurcher #вартопрочитати

Надходять не зовсім приємні звістки до нас. Дізналися, що українські вірники зіткнулися з ситуацією, яка ну зовсім не відповідає сьогоднішнім умовам. Не хочемо вплутуватися в теорії змови, але це вже якийсь тренд від представників Ватикану.

Справа в тому, що православним українцям відмовляють у виділенні храмових будинків у Римі. Аргументація при тому проста - мов ви, шановні українці, вже й так маєте багато українських храмів (правда?), а православні в принципі взагалі можуть помолитися і в українських греко-католицьких храмових будинках.

Не будемо заглиблюватися в патетику та зайвий раз писати про те, що Україна боронить цивілізований світ від варварської агресії, але прояснимо один момент.

Український священник, активіст та учасник подій на Майдані, протоієрей Володимир Порваткін, який вже багато років служить в Італії, опікується українцями, а також займається різними гуманітарними питаннями, просив у монсеньйора Марко Ньяві не Cathedralis Sancti Petri, а старий храм San Basilico Magno, який вже багато років є закритим. На превеликий жаль, навіть таке прохання залишилося без належної відповіді - максимум, що отримала українська сторона, це обіцянки "щось зробити". Потім ці обіцянки взагалі перетворилися на натяки, що отець Володимир у будь-який момент може покинути навіть той храм, де служить зараз. І це все, шановне панство, відбувається тоді, коли українцям, що були змушені покинути свою країну, зараз як ніколи потрібна допомога та духовна опіка. Шкода, що у Ватикані цього не розуміють (чи треба говорити, що не в перший раз?)

За нашою інформацією, справою займається у тому числі повноважний посол Андрій Юраш, але, як би сумно це не звучало, розраховувати на щось надзвичайне не треба. І питання тут навіть не у здатностях пана Посла, а скоріше в позиції, яку займає Ватикан в цілому. Плюс, і це не такий вже секрет, є певні нюанси стосовно юрисдикції отця Володимира, який хоча й достатньо давно вважає себе священником саме Вселенського Патріархату, від імені цього Патріархату діяти не може. Це у свою чергу накладає певні обмеження як на Андрія Юраша, так і взагалі на порушення цього питання над будь-якому рівні.

Але. Сподіваємось, що ця ситуація таки вирішиться, бо якось зовсім прикро стає від спостерігання за тим, що і як послідовно робить Ватикан. Ми звичайно вдячні Папі за, наприклад, нещодавну зустріч з панами Мариновичем і Колядою, але суттєвих змін у політиці ці зустрічі поки що не приносять. Тим більше, що паралельно з тим у Антоніо Спадаро, який є в певному сенсі "радником" Папи, виходять ну дуже своєрідні статті...

Чекаємо.


CHURCHER