Витяги зі спогадів митрополита Черкаського і Чигиринського І | ✙ Churcher ✙
Витяги зі спогадів митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана Яременка
#інсайдиChurcher #вартопрочитати #пцу #упцкп
Продовжуємо тему видання документів Об'єднавчого собору вЦУ. Хочемо торкнутися найцікавішого - неофіційної частини збірника "Спогади делегатів". Спогади владики Іоана хочемо розглянути першими, адже його ім'я, ймовірно, не потрапить до переліку членів редколегії, але внесок він зробив насправді вагомий.
Митрополит згадує, що в Черкаській єпархії УПЦ КП всі були за Єдину Церкву, тому, коли треба було обрати делегатів на Собор, він вирішив не марнувати час на скликання Єпархіальних зборів: "Настрій духовенства був одностайний - обов'язково мусить постати Єдина Церква. Тому ніякої потреби скликати збори не було." Тим більше, що владика вже мав ухвалені кандидатури. Одним з таких швидкообраних кадидатів, як згадує митрополит, був "поважний і авторитетний священник м. Умань", благочинний протоієрей Олександр Гринько.
Щодо ситуації напередодні Собору, владика детально розповів про протиріччя, що виникали в таборі УПЦ КП. Їх, за свідченням митрополита, Філарет вирішив "як чудовий адміністратор". Цитуємо: "щоб підстрахувати вибір предстоятеля Об᾽єднавчого Собору на користь владики Епіфанія, спочатку зробив усі можливі і неможливі дії, щоб домогтися одностайної позиції архієреїв УПЦ КП. Для цього напередодні Собору, за кілька днів коли вже всі архієреї з᾽їхалися до Києва, він запропонував підписатися під листом - заявою про те, що єдиним кандидатом від нашого духовенства є митрополит Епіфаній, намісник Святійшого Патріарха. Саме тут і виявилося, що частина архієреїв мають інші думки, тому деякі відмовилися підписатися. Але їхня кількість була нечисленною, що не становило загрози для обрання митрополита Епіфанія на посаду предстоятеля об᾽єднаної Церкви. Я думаю, що Святійший просто не пішов би на Об᾽єднавчий Собор і ми не мали б зараз ПЦУ".
ЦІкаво, що зараз певна група архієреїв, яких Філарет змусив або знятися (як митрополита Михаїла), або підкоритися й голосувати саме за Епіфанія, знову, хоча й тільки ментально, дрейфує до Філарета. І робить це вже добровільно.
Також хочемо відмітити яскраву неоднозначність - у митрополита Іоана Філарет є "чудовим адміністратором" і водночас майже диктатором: "З одного боку Патріарх Філарет висував свої вимоги, за яких ніякої свободи у виборі предстоятеля не передбачалося. З іншого боку, ставилися жорсткі вимоги проведення демократичних виборів, де кожен може претендувати на посаду предстоятеля."
Так чи інакше, на той час митрополит Іоан повністю підтримував голову УПЦ КП - на відміну від деяких архієреїв, які не дуже то й хотіли голосувати за митрополита Епіфанія через побоювання, що керувати Церквою продовжить саме патріарх Філарет, а Епіфаній зостане маріонеткою (саме про це, за словами старця, він домовлявся з Епіфанієм).
Так ось, виходить, що митрополита Іоана або влаштовував "адміністраторський геній" патріарха і він був готовий прийняти вищезгадану схему, або ж він вже тоді знав, що ніхто її реалізовувати не планує і вона ймовірно є плодом фантазії того ж старця.
Далі буде. На нашу думку, в цьому збірнику ще є на що звернути увагу.
