По-друге, ще у своєму березневому інтерв'ю «ДетекторUA» Ростис | ✙ Churcher ✙

По-друге, ще у своєму березневому інтерв'ю «ДетекторUA» Ростислав Павленко дав зрозуміти, що роль президента Порошенко та його адміністрації на Об'єднавчому Соборі була вирішальною. Хоч і постарався висловити це дуже обтічно: за його словами, АП начебто тільки «запропонувала священим отцям можливість домовитися між собою, але розуміючи, що їм не дадуть зірвати процес».

Насправді ж АП і СБУ контролювали організацію Собору, дії учасників і навіть процедуру голосування достатньо жорстко. Про це ми знаємо, наприклад, з тієї ж книги документів і спогадів учасників Об'єднавчого собору, зокрема з того, як про цю подію згадує протоієрей Богдан Тимошенко. Ось що він пише: "Через велику небезпеку зриву та безпосередню участь у Соборі Президента України, були задіяні такі заходи безпеки, яких я ще ніде не бачив. Кожний автобус з делегатами був окремою охоронною одиницею, яку перевіряли і супроводжували під охороною до самого місця призначення… Спецслужби заглушили мобільний зв’язок на території Софії… Моїм завданням, окрім контролю підрахунків, був контроль над друком бюлетенів, які друкувалися на єдиному прінтері у кімнаті на рівні хорів. Друкували представники АП під контролем представника СБУ".

Але, звичайно, основна роль Петра Олексійовича на Соборі полягала не в тому, що він забезпечив безпеку заходу, а в тому, що він нібито в інтересах Філарета подавив спротив митрополита Луцького Михаїла (аби потім підірвати вплив та ізолювати й самого старця).

Ось як про це згадує директор Інституту Церкви і суспільства Святослав Чокалюк: "Знову почалися перемовини. Президент Петро Порошенко, а від його імені Ростислав Павленко та Віктор Кононенко почергово зустрічалися з Патріархом, який наполягав на тому, що митрополит Михаїл повинен зняти свою кандидатуру. То розмовляли з митрополитом Михаїлом та намагалися переконати його не висувати свою кандидатуру. Проте кожна із сторін наполягала на своїй правоті і відступати ніхто не бажав. Близько обіду, коли Президент у черговий раз запросив Патріарха Філарета та митрополита Михаїла, напруга наростала: Тому всі почали разом виголошувати слова молитви «Господи помилуй!». Так тривало досить довго. Після чого до храму повернулися Патріарх Філарет та митрополит Михаїл… Слово взяв Патріарх Філарет і сказав, що нарешті вони домовилися. В першому турі, в якому будуть голосувати всі, митрополит Михаїл бере участь у виборах, а в другому - свою кандидатуру знімає… (щоправда, митрополит Михаїл зауважив, що відмовляється балотуватися тільки на цьому Соборі, на наступному буде висувати свою кандидатуру).
Всі думали, що в руках митрополита Михаїла документ, яким він засвідчує, що знімає свою кандидатуру з виборів на Предстоятеля. Але, як виявилося, це був документ про те, що Собором Київського Патріархату проводиться його ліквідація і до моменту обрання нового Предстоятеля ми входимо до складу Вселенського Патріархату. Майже всі підняли руки, крім архієпископа Вінницького Михаїла, який сказав, що не довіряє Президенту і тому «проти»…"

Ба більше, за спогадами Святослава Чокалюка, в ході Собору Порошенку довелось удатися й до публічного тиску на митрополита Михаїла: "Перед початком другого туру голосування головуючий англійською мовою озвучив запитання: "Чи хоче хтось із кандидатів зняти свою кандидатуру?" Потім це ж запитання озвучили українською мовою. Митрополит Михаїл зробив вигляд, що запитання його не стосується, але Патріарх Філарет звернувся до Президента і той нагадав про обіцянку зняти кандидатуру з другого туру виборів. Тільки після цього митрополит Михаїл сказав, що знімає свою кандидатуру".

Зрозуміло, що всі ці зусилля накладають на священновладдя певне "почуття обов'язку" перед екс-президентом, не кажучи вже про фінансову допомогу на просування ПЦУ та утримання церковних установ. Отже, ситуація з похороном Володимира Яворівського не є такою вже несподіваною. Але відсутність жодних ознак праці з обмеження та збалансування "політичного православ'я" в ПЦУ - ось це дуже прикро.