​​РПЦвУ змирилася, що її військових капеланів не пускатимуть д | ✙ Churcher ✙

​​РПЦвУ змирилася, що її військових капеланів не пускатимуть до захисників України

#інсайдиChurcher #відчитачів #рпцву #пцу

Про це свідчить розсилка в МПшні єпархії листів, у яких благословляється "замість внеску на розвиток інституту військового духовенства" відраховувати певні суми "на загальноцерковні потреби". Гадаємо, що "розвиток інституту військового духовенства" в першу чергу має значити створення умов для підготовки капеланів (створення, впровадження та забезпечення навчальних програм, курсів), що здійснюється у взаємодії з відповідними структурами силових відомств.

З одного боку, хоча для РПЦвУ відмова від капеланського служіння означає певну економію ресурсів, її єпархіям від цього листа митрополита Онуфрія має бути "ні холодно ні жарко": все одно доведеться надсилати гроші.

Проте загалом, в суто матеріальному сенсі, не мати священників на посадах капеланів у війську - це, мабуть, навіть вигідніше, ніж мати. Наприклад, у ПЦУ, як ми пам'ятаємо, утримання капеланів часто таки перекладають на їхні єпархії. До того ж треба, щоб хтось служив на тих парафіях, звідки вони пішли до війська.

Так, звичайно, міцні стосунки з керівництвом військових частин та установ відкривають і певні можливості, принаймні на кшталт того, щоб попросити "надати" військовослужбовців-строковиків для допомоги в поліпшенні благоустрою території біля єпархіального управління або Кафедрального собору напередодні Великодня, як це робить, наприклад, єпископ ПЦУ Запорізький і Мелітопольський Фотій Давиденко з нацгвардійцями в/ч 3029. Так би мовити, заради богоугодної справи та спасіння душі. Але, якщо це не постійна практика, навряд чи це можна порівняти з витратами єпархій (година праці двірника в Запоріжжі коштує близько 31 грн, аби окупилися хоча б ті ж 10 тис. грн, цілий взвод має допомагати єпархії 2-3 години щотижня).

Усе це в жодному разі не применшує значущість служіння військових священників і важливість присутності саме української церкви в нашому війську. Це справді потреба національного масштабу, бо служить інтересам всіх і на всіх рівнях. Але на нашу думку таки суто матеріалістичні та прагматичні аспекти здійснення або нездійснення церквами капеланського служіння теж треба розуміти, та й просто цікаво знати.

Ну а щодо москалів і недопущення їх до служіння у війську скажемо одне – на наш погляд, за сім років війни серед наших воїнів вже не має бути прихильників МП. У нас є своя Помісна православна церква, яку визнав Вселенський патріархат і три інші автокефальні церкви, так чому б православним військовослужбовцям не відвідувати її храми та не спілкуватися з її капеланами?

Інша справа, що з подібним нецільовим використанням строковиків треба боротися... Втім, як ми розуміємо, це залежить не тільки від ієрархів ПЦУ, а ще й від командування конкретної військової частини, і на цю тему більш компетентно можуть висловитися інші телеграм-канали та журналісти.