Шановні колеги! Вчора відбулася моя лекція нотаріусам з циклу | Civil Law Platform 🧐

Шановні колеги!
Вчора відбулася моя лекція нотаріусам з циклу заходів, організованих Нотаріальною палатою України. По-перше, дуже вдячна за запрошення, а по-друге, за ті питання, які нотаріуси задають і які стають предметами обговорення. Дійсно ті проблеми, з якими стикаються нотаріуси, мають піддаватись ґрунтовному аналізу й осмисленню. Адже нотаріуси чекають конкретних відповідей і порад. Нажаль, інколи цього зробити не можна. Причина – недосконалість і суперечливість законодавства.
Однією з цих проблем є оформлення управління корпоративними правами, що належали померлому учаснику товариства, і можливість участі управителя в загальних зборах товариства або прийняття ним рішень як голови приватного підприємства.
Питання складне тому, що наш законодавець ніяк не ув’язує регулювання цих відносин між інститутами корпоративного права, права спільної власності і спадкового права, а також нотаріальним законодавством. Очевидно, що існує суперечність між ч.2 ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно з якою в загальних зборах можуть брати участь лише учасники та їх представники, та ч.3 ст. 61 Закону «Про нотаріат», за яким нотаріус може призначати управителя спадщини, якщо у складі спадщини є корпоративні права.
Крім того, що у складі спадщини можуть бути не корпоративні права, а частка в статутному капіталі, ця норма прямо не надає права призначати управителя корпоративними правами. А якби і так її тлумачити, то треба також надавати розширювального тлумачення й ч.2 ст. 33 ЗУ «Про ТОВ/ТДВ», адже управитель виступає від власного імені і не може вважатися представником учасника (до речі, якого вже немає в живих, а спадкоємці ще не прийняли спадщину).
Звісно, що таке правове регулювання управління спадщиною, яке надається у ст. 1285 ЦКУ, відрізняється від регулювання договору управління майном, наданому у ст. 1029 ЦКУ. А обидві ці статті не узгоджуються з ч.2 ст. ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», навіть якщо спиратися на ч.3 ст. 61 Закону «Про нотаріат».
Вважати інакше – означатиме наражатися на поразку в спорі, якщо він виникне в суді, оскільки формальне застосування норми ч.2 ст. 33 ЗУ «Про ТОВ/ТДВ» надасть можливість адвокату наполягати на визнанні рішення загальних зборів, в яких бере участь управитель корпоративними правами, недійсним.
Єдине, що можливо – це розраховувати, що суд вийде за межі формального тлумачення норми і надасть розширеного тлумачення. Мені видається, що для цього є підстави, але суди першої та апеляційної інстанції, думаю, на це не наважаться. А Верховний Суд правової позиції з цього приводу не висловлював.
Я запропонувала, спираючись на постанову КЦС ВС від 17.05.2021 р. справа № 761/36415/18, надавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, внаслідок чого таке подружжя братиме участь у загальних зборах не як спадкоємець, а як власник частки. В цьому разі, щоправда, також є підстава дорікати, що це подружжя не набуло корпоративних прав, хоча набуло право власності на частину частки. Натомість аргументація доведення правомірності участі такого подружжя в загальних зборах все-таки є більш переконливою, аніж управителя спадщиною.
Тобто, ризики оспорювання рішень загальних зборів в першому випадку (якщо в них братиме участь управитель корпоративними правами/спадщиною, який діє на підставі договору/свідоцтва) значно вище ризиків оспорювання цих рішень, якщо в загальних зборах братиме участь друге з подружжя.
Цей погляд на проблему та спроба її вирішити (якщо законодавець тривалий час її вирішувати не намагається) має бути обговорений науковою та фаховою спільнотою. Адже ця проблема, дійсно вагома в масштабах країни.
Тому я закликаю всіх, хто бажає взяти участь у розв’язанні цієї проблеми, до обговорення. Але при цьому прошу не оперувати «аргументами» типа «ми так робимо» або «ми так завжди робили». Давайте поставимося до цієї проблеми зі всією відповідальністю.
Проф. І. Спасибо-Фатєєва