Шановні колеги! Свіжим оком перечитала нашу дискусію з приводу | Civil Law Platform 🧐

Шановні колеги!
Свіжим оком перечитала нашу дискусію з приводу відшкодування шкоди, завданої війною, юридичним та фізичним особам на території України. Дякую всім учасникам дискусії за думки, міркування, аргументи. Питання, звісно, взагалі архіважливе, неоднозначне, знаходиться на перетині публічних та приватних інтересів. Крім того, хоча в ці дні спостерігається чимало позитивних зрушень з боку наших державних утворень, ми не маємо скидати з уваги те, що по суті навряд чи щось принципово змінилося. Це я про корупційну складову, про пріоритети у захисті тощо. Звертає на себе також увагу те, що деякі учасники дискусії переходять з правової площини на площину журналістську, оперуючи не правовими поняттями, а «народними», породженими миттєвими емоціями. Тим більш, коли це стосується тих, майно кого реально постраждало. Мені хотілося б застережити, що ми, правники, маємо залишатися в площині права і не поринати у коловорот емоцій. Історичний відрізок часу, в який відбуваються воєнні дії на території України, мізерний. А нам він здається величезним. Насправді це мить, з позицій історії. Але можна в цю мить наламати таких дров, що… Тому я переконана, що для вирішення цього складного питання слід докладати спільних зусиль, спираючись на невпинні правові цінності. Чи є правова позиція ВС, чи її немає – для дійсного правника не має визначального значення. Ми ж з вами скільки разів переконувалися в тому, наскільки бувають мінливими ці правові позиції. А це ж показово!
Щодо співвідношення приватноправових та публічно-правових засад захисту – кожному з них можна закинути багато чого. Але наше завдання – знайти ефективний спосіб захисту всіх постраждалих в результаті війни. Звісно, що хтось хоче поспішати, хтось вважає марною тратою часу і зволіканням намагання вирішити всі ці питання в централізованому порядку, хтось взагалі не довіряє такій можливості – мотивації багато. Тому хто вже на старті – уперед, чому б не рухатися? І адвокати зароблять собі гонорари, і люди бачитимуть, що хтось щось робить і вже начебто спокійніше. Однак я говорю не про вирішення тих чи інших справ, а про вирішення проблеми по суті. Я вірю, що це можливо. Але не тому, що давайте скасуємо судовий суверенітет та закидаємо суди позовами і будемо відчувати справедливість такий своїх дій. А тому, що запропонуємо ефективний правовий механізм, універсальний і максимально виважений. Я якраз думаю на цей рахунок. Можна провести обговорення цих питань і надати свої пропозиції ВР.
З повагою, проф. І. Спасибо-Фатєєва