Пес Крим стояк і плакав,
Бо господарі його під завалами.
Пес стояв на уламках,
Не гавкав.
Пес чекав голосу рідного,
Який вчив його різним комадам.
Та той голос стих.
Пес сперся на бляху кольору мідного.
Він єдиний, хто вижив серед своїх.
Пес Крим тихенько вив.
Сльози текли із очей собачих.
Ось так
Разом із Кримом щодня
Вся Україна
Плаче.
--------------------
Автор: poetess_write
