Бурчання про персонал У моїй стрічці інстаграму дуже багато | Бетонна галушка

Бурчання про персонал

У моїй стрічці інстаграму дуже багато кухарів. Спостерігаючи останній рік за тим, як вони шукають персонал в мене неодмінно виникає когнітивний дисонанс. Таке враження, що ті, хто розміщує такі оголошення, навіть на хвилину не замислюються над тим ЧОМУ до них мають хотіти піти працювати кухарі в умовах, коли ринок втратив за останні майже вже три роки величезну кількість персоналу.

Оголошення активно розповідають про вимоги до кандидатів, але взагалі майже ніхто не говорить чому це класна пропозиція або місце, чому варто зацікавитись саме вашою позицією.

А ще моє улюблене - я реально була б вже значно багатшою, якби кожен раз, коли в оголошеннях про пошук кухарів згадують армію, муштру, гвинтики й працю до 2 години ночі, я отримувала 100 гривень. Можливо через цей таки механістичний підхід так багато людей і втекло з кухонь, ммм? Може людям остогидло, що їх розглядають лише як функцію та намагаються заманити як на якусь неймовірну атракцію на робочі зміни до глибокої ночі. Ще й з гордістю такою про це говорять - мої брови кожен раз намагаються встановити новий рекорд з підняття.

Я читаю так багато англомовних матеріалів про те, що нарешті прийшов час посунути шеф-кухарів з цього затасканого вже п’єдесталу «нові рок-зірки». Час почати цінувати рядовий персонал: кухарів, офіціантів, посудомийок, так. Бо заклад це завжди робота команди, не однієї людини з smm-менеджером та роздутим его. Простіше трохи, тихше, ближче до землі й реальности повертаймося. Згадувати про повагу та вдячність. Вкладатися у спілкування зі своїми колегами та підлеглими. Замислюватись про те, що вони шукають, що потрібно саме їм і як ви один одному можете допомогти, зміцнивши один одного. Так, так, я знаю про вічні претензії до загального рівня працівників кухні. Але він так і залишиться незмінним, поки ви самі не почнете займатися цим питанням. Безумовно будуть важкі моменти, будете обпікатися об людей. Але знайдуться й ті, у кого повірите ви, а вони повірять у вас. Сформується ядро, яке зможе тягти нагору за собою інших.

Не чекайте, що ось завтра закінчиться пандемія і як гриби після рясного дощу несподівано на кухні повернуться нові ешелони енергійних та готових працювати за одні ваші красиві очі кухарів. Не повернуться. Буде навіть гірше - молодші покоління набагато більше цінують свій комфорт, час та не толерують токсичну поведінку, ніж ті, кому за 30. Варто почати змінюватись.
PS: серйозно, зверніться за консультацією до професійного HR. Люди теж не просто так свій хліб їдять.