ХЛІБ З КРОПИВОЮ Щовесни та щоосені я збираю кропиву, щоб їсти | Бетонна галушка

ХЛІБ З КРОПИВОЮ

Щовесни та щоосені я збираю кропиву, щоб їсти.

В невоєнний час це в декого викликало асоціації з Голодомором і смертю після кропивної баланди. Насправді, кропива це давно знаний і вживаний їстівний дикорос, який нині можна зустріти в рецептах Нью Йорк Таймс чи меню "Дуже високої кухні" чи "Канапи".

Кропива прикольна тим, що в ній багато клітковини (не те що оці салати айсберг), є повноцінний білок (мало, але), є калій, магній, залізо, силіцій, вітаміни С, К, фолієва кислота. За складом ніштяків кропива дуже близька до листової капусти kale, тільки вже і на дурняк. Шпинат до них і поруч не стояв. Кропива пахне мурашиною кислотою (оте, що пече) і не зовсім "трава-травою", в неї є смак.

Черемшу, відоміший весняний дикорос, не можна збирати - ця рослинна під охороною. Навіть коли її виростили на городі, все одна вона не всім зайде - люди зі синдромом подразненого кишківника не витримають її сірковмісних сполук так само, як і її родича -часника.

Ця весна холодна, кропиви ще не бачила, але вже скоро з'явиться. Тому вчора я робила хліб зі сушеною, а потім меленою та сіяною кропивою. Мелена в кавомолці, сіяна через те ж сито, що і борошно. На два чайних горнятка (по 200 мл) я взяла дві нечубатих ложки зеленого кропивного порошку. Потім додавала борошно. Дріжджі, молочна сироватка (бо була - я роблю з молока по акції кисломолочний сир і сироватку, яка потім йде не грибну зупку чи каші). Тісто замісила, зробила палянички, дала їм 2 години підійти без підмісу, і запекла. Наприкінці змастила яйцем і вичавила часник (а тут і Джеймі Олівер пампухи готував - який синхрон!)

Ферментована кропива - та, яка пішла на кімчі чи в хліб - поживніша на просто потушковану чи зварену в борщі, адже ферментація збільшує біодоступність мінералів. Хліб з кропивним борошном чи свіжою кропивою то не мій винахід - його і готують в Італії, і популяризують всякі ентузіасти пекарства, і вивчають науковці як засіб збільшення поживності буденної їжі.

Якщо у вас свіжа кропива, то спершу замочіть її, аби бруд повідпадав. Потім обдайте окропом чи мокніть той оберемок в каструлю, що кипить. Листя краще обідрати руцями, бо пагони кропиви міцні і на зуб неприємні. І тепер його можна тушкувати разом з соусом на пасту, робити пхалі, начинку для пиріжків яйце-цибуля, додавати до рису чи пшона, і, звісно, варити зелений борщ. Якщо хочете спекти хліб зі свіжою кропивою, то підготуйте листя, відтисніть рідину (але не виливайте - додасте до води/молока/сироватки, на якій буде хліб) і дрібно поріжте. Цілим листям кропиви можна прикрашати палянички.

Якщо хочете насушити, то теж спершу помийте, розкладіть -висушіть (я роблю це в сушарці, а потім потріть над макітрою долонями сушину, щоб залишилися тільки голі пагони. Оте листя, що відпало, компактно зберігайте в банці, можна навіть в холодильнику. З кропиви добрий чай. Сушену кропиву також можна додавати в зелені борщі і до каш.