Прийшов Спас - готуй черевички про запас а тепер короткий і с | Бетонна галушка

Прийшов Спас - готуй черевички про запас

а тепер короткий і суб'єктивний курс того, як з плином часу, речі набувають нових значень, а слова змінюють сенси, бо Маковія яскравий тому приклад.

Маковея, Маковія, Перший Спас, Спас на воді, Макотрус - це народні назви церковного свята Свято внесення чесних древ животворчого Хреста Господнього та вшановування пам'яті старозавітних 7 мучеників, Маккавеєвих, матері їх Соломонії та учителя Єлизара. Дуже цікава передісторія виникнення цього свята, у якому ви не знайдете жодної згадки про мак чи мед.

Торжество прийшло з Візантії, коли освячували воду та хресною ходою проносили частинку хреста на якому був розіп'ятий Ісус. Церква вшановує і Юду Макавея який підняв повстання проти еллінізації Юдеї сирійськими греками у 166 — 160 роках до н. е. переміг і очистив Єрусалимський храм. Але як так трапилось, що сьогодні 14 серпня це суцільно про мак, шулики й маковійки*?

*Маковійка - це саме ці красиві букети, які можна придбати біля церкви чи метро в містах і зробити самому, якщо маєте город та сад вплівши голівки маку, настурції, чорнобривці, чебрець і все, що є красивого.

З ХІХ ст., коли з'явився неймовірний інтерес до "народницького" життя і фіксації того, а як люди живуть буквально а не за писаним каноном записується багато фольклорних історій. З'ясувалось, що багато українців цього дня йдуть до церкви, освячують воду, мак, подекуди освячують природні водойма чи криниці, встановлюють святкову віху (це такий уквітчаний стовп) та готують обрядові страви - коржі з маком, шулики, коржики, струцлі з маком, а ще святять маковійку

У радянський час, переслідуванням церкви та церковних свят вивело частину свят лише у специфічну площину, коли ознакою свята ставала певна страва чи елемент. 14 серпня також фіксується у пам'яті людей, яких вже не водили до церкви, але баба яких пекла коржі з маком, складала маковійку. А дослідники працювали з "етнографією" збирали дані про те, що роблять у тому чи іншому регіоні у цей день, а от церковна історія свята, зрозуміло, лишалась поза текстом.

З відновленням Незалежності України ми могли побачити та відчути процес вторинної фольклоризації, де буквально за підручниками почали вивчати український календар (у якому, ясна річ, були каталогізовані українські народні свята без аналізу чи глибинного розуміння, що таке культура, фольклор і т.д). Саме тому, багато з нас увірували у канонічність і правильність святкування певного свята, що не дивно після 70 років тоталітарної нищівної в усіх сенсах системи, охочих віднайти минуле було багато. До того ж потрібно було формувати нову країну з новими символами та сенсами.

2000-х ні роки зі зростанням інтересу до кулінарії, цифровізації, появі блогерів і пошук ними інформаційних приводів наші мережі рясніють стравами до Маковія та рецептами як їх готувати, а бажання поділитись красивою світлиною з підписниками зробили прекрасну рекламу маковійкам та й загалом різним святам. Ці свята почали існувати у віртуальному світі, як певна декорація чи формування іміджу. Ті ж маковійки, ми на відміну від наших прабабусь купуємо за красу, і не зберігаємо за образами, а освяченим маком не обсипаємо хлів, та й частину зілля з маковійки не запікаємо у різдв'яному карачун і, як це робили до прикладу на Гуцульщині

Що з тим всім робити? А ми думаємо, що нічого не варто робити, треба розвиватись і вчитись, не просто цінувати, але й розуміти самих себе. Тож сьогодні, якщо у вас є змога, сили чи бажання сплести маковійку - сплетіть чи купіть, хочете приготувати шулики - спечіть їх, є сили на вареники - приготуйте вареники на заварному тісті з маком, які сьогодні готувала Валя Хамайко у студії Сніданок 1+1, а я тільки трішки встигла сказати про це свято, та й то не так, красиво, як планувала. Але то вже таке. А ще у цьому ефірі була дуже рада бачити Алекса Закрецького який розповідав про проєкт "Квіти надії"