Саня. Абрамов. Старий ветеран. І ворчун. Вічно не по рокам мав намір дать комусь пізди, про що наголошував при кожній зручній можливості. «А давайте его отпиздим». Сильні заяви Сані не завжди усі підтримували. Але чомусь він всеодно підморгував мені.
Тиждень тому йому стукнуло 53. Розвівся. Жив з кішкою і у своє задоволення. Відтарабанив війну у 2014. Ось ту. Попередню. В якій було не так багато втрат як зараз. Він пам‘ятав усіх своїх поіменно.
З Санєй неможливо було мати справу по п‘яні. Він часто допомагав завершити корпоратив чи гулянку бійкою. Приклеїться «а давай поборемся на руках», і не відчепиться.
Вигравав не завжди. Це його обурювало. Але Саня демонстрував волю до перемоги. Тоді в хід йшли меблі.
«Характер скверный». Оце про нього. Оторвиш. Шпана. Віком у півстоліття. Веселий і добрий Саня.
Побачимся…
