2022-05-06 13:37:21
Креативна зброя. Війна очима молодих креаторів
Я роблю щось, тому що хочу донести свою думку до оточуючого мене суспільства. Так само із творчістю, якщо мені є що сказати, я хочу казати це через картинки, ілюстрації, колажі або відео.
Знайомтесь з наступним креатором — Настя. Дівчина із Запоріжжя, живе в Києві, але зараз знаходиться у Львові.
З першого дня війни Настя намагається вести щоденник у своїх нотатках. Складно щось запам’ятати у стані шоку, але хочеться пам’ятати свої емоції для усвідомлення, що ми пережили. Ось декілька уривків з її щоденника:
«25 лютого 3:34 лежу на сходах метро Позняки на ковдрі, про яку мама сказала „ну як ми її на підлогу вона ж замажеться“
щойно написали що техніка рухається до нас у київ із сум і з чорнобилю хз я ось лежу на твердих сходах в метро позняки у києві.
прокинулася сьогодні о 5 ранку від дзвінка ясі „чула? вибухи в борисполі, прокидайся“»
«сьогодні всі друзі багато разів повторювали „я вас люблю“, дуже радісно читати повідомлення „каховку відбили, аеропорт у гостомелі відбили, зміїний острів відбили“ і дуже страшно що від цього радісно.»
«зовсім не змогла поспати, весь час читала новини, потім щось бахнуло. збили літак чи ракету, ми чи нашу, не зрозуміло. за кілометр від нас. відразу зателефонувала друзям щоб вони спускалася в сховище.
весь телеграм у відео і ти сидиш на цих сходах в метро дивишся відео з жахливою якістю, намагаєшся дізнатися біля яких будинків горить, розглядіти на відео свій дім»
«розпочався четвертий день війни. все ще здається, що це все не з нами, і що це триває вже вічність.
приїхали вчора до бабусі. сиділи вечеряли усією сім’єю, добре спокійно тихо, пила вино, пили за ЗСУ, потім почалися вибухи — кидали на аеродром поруч, потім вгамувалося, але світло в будинку вмикати заборонено.»
«28го лютого у ані день народження, і ми вирішили, що це має бути день перемоги»
«ліза сіла вчора в евакуаційний потяг зп-чоп, хоча вона не знала, куди він їде, просто сіла в будь-який. стояла на платформі 7 годин щоб залізти хоч кудись. хрещена змогла виїхати з харкова, сьогодні проїхала 300 км за 14 годин. її онуці було близько двох тижнів, коли почалася війна»
«5 березня прокинулися вирішили що ми скоро переможемо і за кордон можна не їхати»
«прокинулися від сирен. знов. це мабуть сота ніч (війна 37 днів) коли ми прокидаємося із-за тривоги. лежу, намагаюсь заснути знов, чути як на вулиці гудить ця сирена, 3:50 ранку. я їх ненавиджу.»
«сьогодні повністю звільнили київську область!!!!! дуже зраділа, ходила стрибала від щастя, чекаєм новини про звільнення інших областей».
Все буде Україна!
34 views10:37