Ситуація з Афганістаном дещо трохи резонує з певними висновкам | ✙Над пропастью кринжи✙

Ситуація з Афганістаном дещо трохи резонує з певними висновками стосовно того, як відбувається зараз міжнародна політика.

Не пройшло навіть і місяця з падіння колишнього режиму, як західні країни готові визнавати нову владу, чи хоча б з нею співпрацювати. І їх зрозуміти можна, і це як раз є реалії realpolitik.

Варто зрозуміти, що західні партнери з нами не тому що вони нас полюбляють - вони нас не полюбляють, а тому що ми змогли встояти весною-літом 14-го року. Вся їх підтримка України так би мовити "от противного", і носить досить хиткий характер. Особливо це стосується тієї ж самої Німеччини чи Франції, котрі від підтримки України більше втрачають ніж отримують.

Але це результат географії, з яким не можна не рахуватись. Якби росіяни змогли б скажімо взяти Київ влітку 14-го, то ніхто б нічого не сказав, було б десь півроку, а то і менше стурбованості, та все. Українська газотранспортна система б працювала суто в інтересах Росії, російські війська б були на Бузькому кордоні, а над пагорбами Дніпра майорив б триколор.

Тому всі вибрики стосовно обов'язкового вступу до НАТО, що Європа нам цей вступ винна, це нічого іншого як визнання власної слабкості і намагання сісти на шию іншим, котрі навіть і близько не зацікавлені в захисті України від агресії. Бо захист України це лише і тільки лише справа громадян України. І саме факт того, що змогли зупинити росіян на тих рубежах де вони зараз, і змушує хоч якось підтримувати Україну. Бо це їх застерігає від потенційної навали українських біженців до Європи, та від того щоб тримати сили НАТО ближче до кордонів. Можна навіть згадати те, як в квітні місяці ті натовці котрі перебували в Україні в рамках місій з підготовки особового складу фактично сиділи на валізах, бо не було до кінця відомо чи буде російський наступ чи ні.

Саме тому Україна має віддавати собі звіт у тому, що фактично має спиратись лише на себе і тільки на свої збройні сили. Більш менш стабільними союзниками можуть тут бути ті, хто або знаходиться безпосередньо під ударами агресії, як скажімо Грузія, чи як країни Балтії та Польщі, котрі потерпають від гібридних дій Російської Федерації та Мінську. Україна мусить сама виборювати власну незалежність та існування, саме так працює realpolitik, коли зможемо ставити Європу прямо перед фактами, то іншого виходу в них не буде, як підтримувати нас. А не витворяти ще одне російсько-німецьке весілля, яке могли споглядати буквально вчора в Кремлі.