ukraїne 💙💛

2022-09-28 08:00:03 Сергій Вікторович Жадан (23 серпня 1974, Старобільськ Ворошиловградської області, Українська РСР, СРСР, нині Україна)

український письменник, перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та інших.

Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більше ніж двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників.

Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України та учасником мультимедійних мистецьких проєктів.

У 2017 році він заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана». Ведучий на радіо «Тризуб ФМ», «Радіо НВ».

Джерело

#сергійжадан #письменник Відкрити / Коментувати

2022-09-27 10:01:17 #оновишпалери Відкрити / Коментувати

2022-09-26 08:00:03 Вовкулака — надзвичайна напівфантастична істота – людина, здатна обертатися вовком або зачаклована в цього звіра. Частина 5

Виокремлюють іще вовкулаку, який може бути чаклуном і сам довільно перекидається вовком; вовкулаку-строкаря, на якого у визначений час "таке найде" - й він мусить перекидатися цим звіром; вовкулаку-ізгоя, якого пустили вовком, помстившись; вовкулаку-молодого, що став вовком під час весілля.

Таку детальну класифікацію розробив дослідник цього питання В. Давидюк. Він же враховує ще й вов- кулачок, якими часто стають наречені.
   
Слово "вовкулака" вчені тлумачать по-різному: як "вовча шерсть", "вовче кодло, рід", навіть "вовковедмідь". Те, що хлопець-перевертень мав безпосередній стосунок до обряду посвяти в дорослі чоловіки, у воїни, а також до вовка-предка, яким вважали його певні племена, засвідчують численні перекази

Джерело (https://traditions.in.ua/viruvannia/demonologiia/58-vovkulaka)

#міфологія #вовкулака Відкрити / Коментувати

2022-09-26 08:00:03 Відкрити / Коментувати

2022-09-25 10:00:19 Даруйте радощі мої…
Василь Стус

Даруйте радощі мої і клопоти мої — нещастя й радощі мої — весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле — аж кипить. Блажен, хто не навчився жить, блажен, хто зна — любить. О, кара земле, окрай гри, бери мене, бери, спасибі, що вгорі кипить сонце — угорі! Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава. Спасибі, коли ти є ти, що ти — це ти і ти, що досить руку простягти — і край, і грай, і ти. І золота твоя габа — на руті, йа піску, і на руках, і на губах, і на моїм віку. Пробудь же завжди молодим, пробудь же молодим, в святому літеплі води ти сам стаєш святим. І хай-но очі як вода, хай — як жива вода — але ж бо й горе — не біда, і горе не біда.

VI.1969

#васильстус #віршістуса Відкрити / Коментувати

2022-09-24 10:05:11 #оновишпалери #харків Відкрити / Коментувати

2022-09-23 10:00:54 Піч
Василь Симоненко

Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар.

Бубонять рогачі і кочерги — Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни.

З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застужений свій поперек.

Біга тітка із кухні в сіни, З-під повітки заносить дров — З них струмує жовтаво-синя Віковічна печаль дібров.

Звично грюкають мляві двері, Піч гуде і димить і світ — Скільки в пащу цій ненажері Тітка вкинула кращих літ!

Сновигають по зморшках думи, На щоках танцює вогонь, Сажа в’їлася чорним глумом У пелюстки її долонь.

Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць…

Менше ми гіркоти нестимем, Стане ближчою наша мета, Як не будуть у небо димом Підніматись жіночі літа.

28.I.1962

#віршісимоненка #васильсимоненко Відкрити / Коментувати

2022-09-22 08:01:00 Вовкулака — надзвичайна напівфантастична істота – людина, здатна обертатися вовком або зачаклована в цього звіра. Частина 4

Саме таким вважали отамана-характерника Івана Сірка. Татари звали Сірка шайтаном. Розповідають, що отаман був надзвичайно сильним і ніяк не міг померти, його не брала ні шабля, ні куля. Легко Сірко міг нібито перекидатися вовком та хортом, й саме його прізвище безпосередньо вказувало на його "вовче" поводження й було, слід гадати, козацьким прізвиськом.

Такі перекази не поодинокі: в українському фольклорі існує, крім того, казковий Сученко, народжений собакою тощо. Чарівні казки зберегли й образ залізного вовка, який допомагає герою здобути дружину. Інша — в записі Марка Вовчка — натякає на подружнє життя жінок із вовками: "Була така пані, що любила вовка. Зробили їй ковалі залізного вовка, взяла вона його у покої, так ним тішиться, так йому їсти дає, і їсти, і пити, а він не хоче ні їсти, ні пити. Так йому Бог дав, що він ожив...".

Зрештою, залізний вовк, подушивши усю худобу в господарстві, добирається й до самої пані. Бо сказано: "Скільки вовка Не годуй — він усе в ліс дивиться"

Джерело

#міфологія #вовкулака Відкрити / Коментувати

2022-09-22 08:00:07 Відкрити / Коментувати

2022-09-21 10:01:04 Отак живу: як мавпа серед мавп…
Василь Стус

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.

Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.

О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.

#васильстус #віршістуса Відкрити / Коментувати