Коридор із дверима завбільшки з око не відаю як ми обоє потрапили в цей коридор із дверима завбільшки з око не відаю мабуть ми були випадковими слізьми що випадково сюди вкотилися мабуть що так і тут собі раптом згадали що люди ми та вже немає нам назад вороття немає навіть якщо наші сльози звідси крізь двері викотяться то ми все одно залишимося тут там за стінами заметляється про нас листя язиків на деревах тіл то ті щасливі що можуть нас лише бачити що можуть сюди увійти то ті нещасні що можуть нас лише бачити що не можуть сюди увійти Грицько Чубай 49 viewsedited 19:06
