Окрім національного свята, сьогодні спливає ще й рівно пів рок | BRUS

Окрім національного свята, сьогодні спливає ще й рівно пів року, відколи росія вдерлася на терени Незалежної України великою війною.

182 дні. Пам’ятаю той перший ранок. Отримав повідомлення про тривогу і через 15 хвилини, після години сну, вже їхав з другом на точку збору. В голові купа думок, типу: «де зараз батьки?», «чи не забув нічого покласти у рюкзак?», «як розбудити всіх своїх, хто так любить вимикати звук на телефоні вночі?». Але жодної думки щодо правильності свого рішення. Тільки дорога до точки збору на червоне світло світлофора.
За 20 хвилин вже на місці, одні з перших. А через 30 хвилин там вже півсотні людей. Формуємо роту, потім батальйон, а через день кількість людей вже перевалило за допустиму кількість на два батальйони. Перші тренування, перші виїзди «в гості» до тих, хто любив ставити «маячки». Горенка, Мощун, Ірпінь, Буча. Артилерія 24/7, авіація. Перші звістки про загиблих друзів і злість. Злість та ненависть до тих, хто прийшов на твою землю.
Через місяць ворог вже відходить від Києва, а ми рухаємось у Запорізьку область, щоб бути якомога ближче до Маріуполя. Сьогодні тут і повертаємо метр за метром нашу землю. А далі більше

182 дні. Впевненість в кожному дні, бо друзі поряд. Пообіцяли один одному, що обов’язково поїдемо в гори після перемоги. А перемога не за горами)

Данило Брусов