Репресії, геноцид, тероризм — невід’ємна складова генетичного коду росіян. На жаль, подібних сторінок у нашій історії немало. І цей день, 27 жовтня — черговий параграф про криваві злочини росіян проти української нації.
85 років тому, в урочищі Сандармох, що в Карелії, сталінський режим, руками НКВС почав криваві розстріли. 1111 осіб були засуджені за політично вмотивованими справами та заслані на відбуття покарання до Соловецького табору особливого призначення. Звідти вже й не повернулися. Серед убитих, імена, відомі тепер багатьом: Лесь Курбас, Микола Куліш, родина Крушельницьких, Сергій Грушевський, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний та сотні інших. Громадські й культурні діячі, науковці були назавжди знищені машиною терору через те, що навіть переживши погроми та Голодомор в Україні, продовжували докладати зусиль до життя та розвитку української культури. Сталіністи вважали, що позбуваючись національних еліт, вони зможуть закрити українське питання.
Століття змінюються, а от політика терору залишається. Однак кожна жертва терору, яка за задумом росіян мала зникнути назавжди, стала жити в історичній пам’яті українців. А поряд з пам’яттю про жертв і сталінського репресивного апарату, і режиму сучасної росії, ми пам’ятаємо й тих, кому повинні помститися.
Данило Брусов
