BRUS

2022-11-30 11:21:08 Пам’ятаєте відео на тему 5-ти стадій прийняття неминучого?

Вочевидь, пропагандисти російських інформаційних помийок вже на проміжному шляху до фінального етапу — десь між депресією й недалеко від прийняття

Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-26 21:14:48 Відкрити / Коментувати

2022-11-26 21:13:16 Бойові операції квітня. Тоді, після оборони Києва ми рушили на південний схід України. На межі Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей, окупанти мали стратегічний задум, за яким, прорвавши оборону, вони прагнули утворити велике кільце та взяти в оточення значне угрупування Сил Оборони України. Але російський наступ було відбито. І вагомий внесок для цього зробили й Азовські підрозділи.

Саме за це бійці 2-го батальйону тепер нагороджені державними відзнаками: орденом «За мужність» та «Богдана Хмельницького».

Пишаюсь тим, що був тоді поряд із цими хлопцям та знаю точно — далі тільки більше. Адже попереду велика українська перемога. В ім’я України та всіх її загиблих воїнів. Ці нагороди — також їхня заслуга.

Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-26 16:26:05 Не тільки про пам’ять. А ще і про помсту. Не сльозами, а кров’ю.

Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-25 22:21:22 Чому не можна пробачати росії окупацію? Окрім низки інших глобальних причин, наведу один, але яскравий історичний аргумент.

25 листопада, 1917 рік. Вже через кілька днів після прийняття III Універсалу Українською Центральною Радою та проголошення ним Української Народної Республіки, цей документ було підтримано на землях Східної Слобожанщини. А саме, на земському зібранні Острогозького повіту Воронезької губернії було проголошено про приєднання земель Подоння до УНР. Йдеться про сучасні підконтрольні рф території Воронезької області. Так, 105 років тому, слобідські українці точно знали та усвідомлювали, якої долі бажають та ким себе ідентифікують.

На жаль, пориванням етнічних українців об’єднатися з Україною не судилося збутися. Спершу більшовики перехопили владу над усіма землями УНР, а згодом «за запрошенням» комуністичних ідолів, сюди прийшли штучний голод, репресії та терор. На землі Східної Слобожанщини зокрема.

Червоний геноцид зробив свою чорну справу. І сьогодні, зазираючи навіть до офіційної інформації про перепис населення, можна вирахувати кількісну градацію українців на цих землях від 1939 року (перший перепис у статистиці) до 2010 (останній перепис). Вона зменшилась на 98%. Підкреслю, що такий підрахунок зроблений на основі офіційних цифр російської влади. Де замість понад 400 000 у 1939 році могло бути значно і значно більше, а відповідно й згубність подій минулого — мати зовсім інші масштаби.

Цей текст — коротке нагадування про те, чому сьогодні, безкомпромісно та безапеляційно ми маємо повернути абсолютно кожен клаптик окупованих територій. Злочинець, тобто росія, грабує наші землі й викрадає людей. Минає вік — і їх ніби й не існувало.

Не маємо жодного права на забуття.
Тому війна повинна бути виключно до останнього сантиметра окупованої української землі.

Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-24 18:13:40 Ремонт електромереж. Дорого, але надійно і з душею

Young Hope
Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-22 21:07:01 Відкрити / Коментувати

2022-11-22 17:38:34 Сьогоднішні новини про обшуки СБУ, що проходять одразу в декількох храмах МП та метою яких є виявлення диверсійної діяльності, говорять самі за себе. Однак в продовження теми про перевертнів у рясах та у відповідь на коментарі до цього посту, щодо агентурності й ворожості всієї МП, досиплемо ще не безґрунтовних доводів, яких насправді значно більше, ніж можна вмістити у текст в Telegram.

До прикладу, уривок з книги «Спецслужбы мира за 500 лет». Видана у 2021 році та написана росіянським чиновником Чуркіним у співавторстві з російським письменником-кдбістом Ліндером.

«Москва имела на Украние сильную тайную агентуру в лице украинского православного духовенства, снабжавшего Московское правительство ценной информацией о положении в Польше и настроениях украинской казачьей старшины. Центр русской агентурной разведки на Украине находился в Киеве, в Киево-Печерской лавре...»

І так далі, й тому подібне. Тобто самі росіяни визнають факт навіть не впливу на українську церкву, а загалом те, що це й не зовсім церква, а справжня агентурна мережа.

У жодному разі, тим паче, у нашій вільній країні ніхто не збирається посягати на релігію та свободу віросповідання. Натомість до відповідальності має бути притягнений кожен зрадник і шпигун. Не як вірянин, а як громадянин, що вчиняє свідому колаборантську діяльність в інтересах ворога.

Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-21 21:00:37 Гідність і Свобода – те, що українці захищають й відстоюють не лише впродовж останніх 32 років, а й всю свою історію. І на превеликий жаль, сторінок про трагічні події у ній вистає.

21-го листопада виповнюється 101 рік від дня Базарської трагедії. Так, II-й зимовий похід армії УНР у 1921 році, ціллю якого було підтримати повстанські настрої проти більшовиків та позбавити їх влади в Україні, закінчився розстрілом борців за українську незалежність поблизу села Базар, що на Житомирщині. Через неспівмірність сил, кількісну й бойову перевагу противника, українські воїни зазнали важкої поразки.

359 воїнів УНР розстріляли публічно, на очах у всього села, куди більшовики стягнули народ навіть з околиць. У розсекреченій чекістській постанові про розстріл було зазначено, що їх вбили, як «злостных, активных бандитов». Хоча єдиними злочинцями та бандитами завжди були самі чекісти разом із їхньою злочинною владою.

Тепер просто уявіть, скільки подібних кривавих документів ще буде розсекречено через роки, після розпаду правонаступниці червоного терору, росії. Та просто пам'ятайте, що наша Свобода і Гідність — з надлишком варті боротьби сьогодення. Тому що зараз ми захищаємо не лише свою свободу, а ще й честь та гідність наших предків.

Данило Брусов Відкрити / Коментувати

2022-11-21 14:41:45 Революція. Здається, це слово стало змістовим синонімом до поняття про те, що означає бути українцем.

Цього дня, в різні проміжки часу української незалежності, мали свій початок дві історичні події, що безумовно вплинули на розвиток подій, які відбуваються з нами сьогодні. 21-го листопада 2013 року, українське суспільство, студентство вийшли на протест, який вже менш ніж за два тижні перетворився у справжнє повстання та, фактично, революцію проти режиму несправедливості. Ці героїчні сторінки стали першими у новому акті новітньої історії України.

Сьогодні, як ніколи, всі ми усвідомлюємо реальну ціну української Свободи та добре знаємо, що таке українська Гідність. Щонайменше, тому, що боротьба триває. Щобільше, тому, що за ці основоположні принципи українського буття віддали життя найкращі воїни, а ворог і досі продовжує посягати на тисячі й мільйони українських життів.

«Боротися» — вже безумовний рефлекс для кожного з нас. Тож останній розділ акту про боротьбу українського народу, обов’язково буде написаний кров’ю тих, хто зазіхався на нашу свободу.

Данило Брусов Відкрити / Коментувати