​​У чому сила, пан Твід? Вільям М. Твід або босс Твід, як йог | Читай, krw, книжки️📚

​​У чому сила, пан Твід?

Вільям М. Твід або босс Твід, як його всі називали, був одним із найвпливовіших американських політиків-демократів і відігравав важливу роль у політиці Нью-Йорка та усього штату XIX століття. На піку свого впливу Твід був третім за величиною землевласником у Нью-Йорку, директором залізниці Ері, директором Десятого національного банку, директором Нью-Йоркської поліграфічної компанії, власником готелю Metropolitan, значним акціонером залізних шахт та газових компаній, членом правління Harlem Gas Light Company, членом правління залізничної компанії Third Avenue, членом правління Brooklyn Bridge Company і президентом Guardian Savings Банк. Коротше кажучи, типовим "владєльцєм заводав, газєт, пароходав". А ще він став ім'ям називним для політичної корупції.

І здавалося б, таким бонзою він би й відійшов у мір іной , якби не... комікси

Коли певним чином сталі відомі усі брудні махінації (а їх було ой як дофіга!) Твіда, він протягом кількох місяців ставав головним об'єктом сатиричних political cartoons, як називали по суті комікси художника Томаса Наста, що їх видавав тижневик Harper's Weekly. Вони доводили його до сказу. "Зупиніть їхні прокляті картинки! Мені все одно, що газети говорять про мене. Мої виборці не вміють читати, але не можуть не побачити їхні прокляті картинки!"

Двічі заарештований на батьківщині, у США, Твід все ж таки примудряється втекти до Куби, а звідти - до Іспанії, де влаштовується працювати звичайним моряком на іспанський корабель. Але при першому ж зближенні із американським військовим кораблем його схопили знов: адже він був впізнаний фанатом Наста, який ідентифікував невідомого моряка за коміксами. Своє життя Твід закінчив 12 квітня 1878 року, захворівши на пневмонію у в'язниці, на будівництві якої нєхіло свого часу нажився.

Це був один з безлічі цікавих моментів лекції пана Семківа про мистецтво політичного коміксу, яку я днями прослухала. А ще там було про Реформацію, про Сікстинську капелу, про Charlie Hebdo і купу іншого. Надзвичайно раджу її вам, знайти її можна у Saloon. Лекторій