«Химери та химерне» - що почитати? Мій список підказочек н | Читай, krw, книжки️📚
«Химери та химерне» - що почитати?
Мій список підказочек на перший пункт марафон-бінго #сучукрліто. Підготувала для вас аж 12 книжок, які відповідають нашим умовам марафону: сучасний живий український автор книги українською мовою. Частину з цих книжок я вже прочитала сама і можу впевнено їх рекомендувати, а деякі не маю навіть на власних безкінечних (як вважають деякі) поличках.
Влад Сорд "Безодня" – збірка коротко авторської прози, яку можна було б віднести до пункту «Людина і зброя», адже події тут відбуваються на Донбасі просто зараз. Якби не та навала містики та химерних подій, що супроводжують головних героїв саме там, на війні. Як і будь-яка коротка проза, дещо прописано сильно, а дещо – досить сиро. Але в цілому непогана заміна умовно традиційним потойбічним сюжетам.
Євген Лір, Кшися Федорович "Книга вигаданих неістот" – тут можу тільки повторити анотацію (але не стану), бо книгу цю я ще не читала, хоча давно вже маю на полиці.
Євген Лір "Степовий бог" – також не читано, але лежить. Попередження: це перша частина трилогії, коли буде решта, не знає, здається, навіть сам автор, тож, якщо вас це не лякає, то запрошую у історію про древніх богів, пустелі (як в нас на Херсонщині) та решту химерних подій.
Ганна Городецька "Інша Марія" – міське фентезі, де наші слов’янські відьми постануть перед вами у незвичних подобах, а тяглість їхнього дару (чи прокляття?) виявиться для когось занадто традиційною, аби їй слідувати. Історія захоплива, хоча й місцями химерно закоротка.
Олександр Воробей "Час вовка" – ще одна збірка короткої прози, де потойбіччя, попри всю його хтонічність, можна перемогти, якщо ти достатньо для цього рішучий. Це дебютна прозова збірка автора, якою я була несподівано надзвичайно задоволена.
Павло Дерев'янко "Аркан вовків" та "Тенета війни" – неймовірно круте й продумане фентезі із елементами альтернативної історії, де Україна й досі має правоохоронні загони характерників, що можуть перекидатися на вовків, де процвітає (майже) відьомське плем’я, а замість московського зулусу – Зелена Орда (як їй і має бути, тьфу ти). Яскраві герої та непересічні події із присмаком постійної химерності. Просто ідеальне рішення під тег «химери та химерне», якщо ви й досі не прочитали ці романи. Я серйозно не розумію, чому? Що вас зупиняє? Чому ви себе так катуєте?
Світлана Тараторіна "Лазарус" – теж міське фентезі, де поруч із людьми живуть та орудують водяники, мавки, вампіри та ходячі мерці, які – очікувано – страждають від ксенофобії та політичних інтриг. Єдина моя претензія до цього роману виключно у площині «а де ж продовження?» Самі розумієте, що це моя найвища рекомендація.
Алевтіна Шавлач "Знак Єви" – маю на полиці, але й досі не читала, хоча за анотацією здається історія має затягнути: жінка, яка потрапляє химерним чином до іншого світу, де панують вовки, а люди в них – наче домашні тваринки. Насторожує тільки кілька не сильно схвальних відгуків.
збірка оповідань "Очі з чорного дзеркала" – не знаю геть нічого про цю збірку, окрім того, що це гаряча новиночка, видана у цьому році. Коротка проза, де серед імен авторів є і Шавлач, і Кшися Федорович. Титрується, як підліткова, тож майте на увазі, якщо для вас це стоп-слово. На полицях не маю, купляти сама теж не планую (саме з-за підліткового цензу).
Тіна Гальянова "Химеросховище" – і знов можу поділитися тільки анотацією, книга знайдена на сайті видавництва «Дім химер». Тут нам обіцяють колекцію неймовірних, але захопливих та досі не бачених історій-химер, що творять собою цілісний і незабутній художній світ. На полицях не маю, купляти найближчим часом (да і не найближчим теж) не планую.
Володимир Кузнецов "Заколот" – книга, яку я давно хочу прочитати, але відверто ссусь її проголошеної складності і того, що я геть не пам’ятаю досконало твори батька нашого химерного Лавкрафта, а без цього, кажуть, у «Заколоті» читачу немає що робити. Тож, якщо вас це не відлякує, то щиро раджу – кількість схвальних відгуків від тих, хто зміг, змушує віднести цю книгу до вартісних авансом.
