Язик мій - ворог мій! Булам нинька в центрі Львова. Те, що | Dara Korniy

Язик мій - ворог мій!

Булам нинька в центрі Львова. Те, що сьогодні медового Спаса - відчувається. Правовірні у вишиванках, з букетиками, деякі навіть з кошиками. Краса. Зайшла у книгарню Vivat , трохи розумного й вічного прикупила , потім сіла в найближчу маршрутку , вертаю домів. Біля мене всілася пані поважного віку - трохи за сімдесять. У вишиванці, з красивим букетиком - мак, жоржини, полин, м’ята. Витягує сенсорний телефон з сумочки, відкриває Інстаграм, я зависаю і думаю «крута ж яка пані». Тим часом мою увагу відволікає молода мама з четвіркою діток. І раптом до мого ніжного українського вуха долітає:
- Гаварю тєбє, дарагаю, чьто я люблю толька тєбя адну.
-Майо сєрце разбіта. Я тєбє нє вєрю.
Я тетерію і розумію, що це лайніще несеться з сенсорного тєлєфончіка пані у вишиванці та з букетиком. Секунд тридцять я слухаю це… Бо, думаю, мо пані випадково щось не те натисла. А ніфіга, якраз те.
Кров нагла заливає мої очі.
- Перепрошую, а ви не можете оце кацапське лайно вимкнути чи слухати через навушники раз воно вам таке рідне.
-А шо такого? Я ж слухаю тихо. Сама ледве чую. Пересядьте, якщо вам не подобається.
- Пересядьте? Бляха муха, жінко, ви або вишиванку зніміть, або труси вберіть. Ці кацапо морді вкупі з їхніх язиком нас вбивають, а ви це гіменце замість отченашу після церкви слухаєте? Після такого вас «пані» назвати язик не повертається.

Відразу вимкнула. Всю дорогу косилася на мене і перелякано тулилила до себе сумочку, телефон та букетик з маком та полином.

Ще одна покусана свино собаками ру кава міра. Люди, що з Вами не так?