Українці та грузини завжди були й будуть більше, ніж друзями.
Україна по-братньому протягла Грузії руку допомоги в 1993 році в горах Сванетії, у 2008-му у Тбілісі і зробить це ще багато разів, якщо буде потрібно.
Так само ми в Україні знаємо, що завжди можемо покластися на грузинських братів. Так було у 2004-му, у 2014-му і зараз, коли грузини б’ються за нас на війні з росією.
Я пам‘ятаю, як ми разом переживали горе одне одного і мріяли в один день повернутися в нашу європейську родину. І, мабуть, так би й сталося, якби один олігарх не взяв у заручники всю країну.
Але акції, які проходять зараз у Грузії, лише підтверджують те, що у нас спільні цінності – свобода, гідність, європейський вибір. І що грузини, як і українці, не терпітимуть принижень, а будуть захищати себе та своє майбутнє.
Сьогодні ми знову з грузинами. І я впевнений, що нашій меті разом вступити в Євросоюз не зашкодить жоден олігарх.
