2021-05-08 22:00:06
Пам'ятаємо про перемогу, але й не забуваємо про її ціну
Із завершення наймасштабнішої та найкривавішої війни пройшло понад 75 років. У всіх громадян нашої країни свої погляди на свято Перемоги. Та факт залишається незмінним – наші діди, прадіди, бабусі та прабабусі пройшли цей складний шлях і вибороли наше право на мир, свободу та життя. На мою думку, героєм Другої світової війни можна назвати будьяку людину, яка протистояла нацистським загарбникам.
У цей день усі розповідають про командирів, завдяки яким відбулася перемога, деякі люди навіть виправдовують помилки командування й великі втрати солдат. Та мета цього есе не тому, щоб когось осудити.
Війна зачепила кожну українську родину. Загалом за визволення України билися 2,3 мільйони осіб. Це не враховуючи підпільні рухи та сили УПА. Ці люди заради перемоги віддавали все, у кожному бою. Ті, хто віддав життя, тепер залишилися в пам’яті, як герої; хоча я вважаю, що слово «герой» – це найменше, чим ми можемо віддячити, бо життя – це безцінний дар.
Зараз із телеекранів ми можемо почути про День примирення, який, звісно, не менш важливий. Та він не повинен бути центром нашої історичної пам’яті, бо якщо ми забудемо про День Перемоги, то потім забудемо й про тих, хто нам подарував можливість народитися.
У наш час, як і в часи СРСР, це свято залишається дуже політизованим, і це дуже погано. За День Перемоги українській нації не соромно, як цього прагнуть нав’язати ідеологи в РФ, навпаки – він підкреслює і підіймає нашу самоідентифікацію, бо наша нація перемогла нацизм, звісно, не одна, та її вклад беззаперечно надає нам право називатися Переможцями. Звісно, лозунг «Ніколи знову» говорить про те, що неможна допустити таку війну ще раз.
У цей день я хотів би висловити слова подяки, шани й гордості всім живим учасникам тих подій. І також ушанувати хвилиною мовчання всіх тих, хто вже не з нами. Ця перемога дісталася нам важко, тому треба пам’ятати про неї, а головне – пам’ятати ціну, яку наші діди заплатили за наше життя.
P. S. Якщо ви дочитали до цього місця, то у мене до вас є прохання. Якщо у вашій родині є учасники подій Другої світової війни або ті, хто може розповісти про ваших родичів, котрі брали в ній участь, не пошкодуйте часу для того, щоб дізнатися, який вклад у Перемогу внесли саме ваші предки. Вшануйте пам’ять тих, хто загинув. Бо перш за все ці люди воювали за вас та мир у всьому світі, а вже потім за все інше.
Анатолій Грицина
333 views19:00
Д
