Kontur ✨

2023-01-08 16:54:12 (Звичайно)

Мені тебе, то мало, то багато
Я загубилась серед цих доріг
От, бачиш, обіцяла не писати
Але вірші мій вовчий оконіт

Я ними захищалася від спеки
З глибини пекла з ними піднялась
І хоч з людьми я (зазвичай) дотепна
Ця рима вже сльозою полилась

Ти моя пристрасть, цілий, певно, смерч
І я (звичайно що) боюсь тебе даремно
Та щось штовхає написати вірш
В якому я тобі не буду вірна

Я так боюсь розчарувань, так є
І хоч в житті (зазвичай) я дотепна
Я часто залишалась у фойє
А ще частіше падала до пекла

Я знаю, ти не завжди до біди
Бо ти вона і є (по факту) і по суті
Ти мій ковток живильної води
Мій виплеск непокореної люті

Мені тебе, то мало, то багато
Я загубилась в тисячах доріг
От бачиш, обіцяла не писати
А тут за крок до прірви вийшов вірш. Відкрити / Коментувати

2023-01-04 19:18:38 І кожен раз,коли гасили світло
Лише сильніш в серцях горів вогонь
І син за батька,як за щось священне,
Схопився, демонструючи любов

Вони удвох чекали на заняття
А я чекала, що мине зима
Та сама, що забрала в сина батька
Та сама, що для кожного своя


І кожен раз, коли бомбили місто
Лише сильніш в серцях палав вогонь
Ми,певне,заслуговуєм на вічність
На тихий час, і ,щоб ніколи знов... Відкрити / Коментувати

2022-12-25 11:55:48 Виходить, з Різдвом Відкрити / Коментувати

2022-12-25 11:55:13 Сьогодні незвичний різдвяний вечір
Нема ялинки, та буде світло
І весь невимовний, що є на плечах
Замість тяготи стане легшим

Ми маємо дві ці чарівні ночі, а значить Бога ще більше в серці
Чомусь я вірю, цей день пророчий, він є і ми є, бо ми українці
Сьогодні хочу, щоб без помилок таїти в серці любов і світло
Я більше не вмію забути Вкраїну
Тепер лиш любити усім своїм серцем

Сьогодні я вперше стрічатиму зірку
І з чистого аркуша в море любові
Тепер мою долю звуть Україна
У серці для неї зберігатиму Бога


Сьогодні незвичний різдвяний вечір
Нема ялинки, та буде світло
І весь невимовний, що є на плечах
Замість тяготи стане легшим Відкрити / Коментувати

2022-10-23 15:32:35 Я так боюсь тебе не розгадати
Бути смішним для тебе чи дурним
І так бажаю все, що є згадати
Щоб вранці не залишитись чужим

Пробач мене, що ти буває плачеш
Я просто іноді живу на забуття
Я так боюсь, що знов вже не пробачиш
Але я маю час для каяття

Ти дивовижна, наче німфа лісу
Неначе сотні нерозгаданих зірок
До твоїх ніг вже кинули півсвіту
А що я можу? Лиш маленький крок


Пробач мене, і пам'ятай, єдина
Сьогодні завтра,вчора назавжди
Ти моя щира, лагідна людина
Ти щастя, що ,на щастя, в мене є

Ти плачеш, мов читаєш монологи
А я мовчу, не взмозі закурить
Та знаєш ти, коли в душі тривога
Ніхто тебе не зможе замінить


Я обіцяю буду ким захочеш:
Плащем і светром, льодом і вогнем
Я чую все, що ти мені торочиш
Давай разом , в майбутнє зазирнем

Я так боюсь тебе не розгадати
До дрожі в тілі, спазму у судин
І все, що ти маленька маєш знати
Що завдяки тобі я не один Відкрити / Коментувати

2022-10-23 15:32:35 Коли сонце виходить яскравіше ніж зазвичай
Гарні новини приходять самі собою
Я люблю більш за все, коли ти дзвониш мені надвечір
Бо тотді відчуваю себе по-справжньому наоинці з тобою

Коли дощ непреємно забиває моє обличчя
А вітер холодний наскрізь пронизує мокрий одяг
Я люблю,коли ти обіймаєш мене за плечі
Бо тоді відчуваю, палаючий теплий потяг

Коли в тебе погані новини, сивіє волосся
чи просто усе в тумані
Я на ранок бажаю спитати, чому не спалося?
І послати вібрацію: ментально тебе обіймаю

Ти завжди дивуєшся,як я вгадую ті моменти
А сам і не знаєш, що давно вже робиш так само
Я б хотіла назавжди у склі закарбувати фрагменти
Коли ти приїжджаєш на каву занадто рано Відкрити / Коментувати

2022-10-23 15:32:35 "Я не можу згадати її ім'я
Не пам'ятаю голоса і причини
Та чомусь завжди здається ніби вона
Якась доволі тепла, блИзька мені людина...

Я дивлюсь в її очі у сяйві софістів нічних
І чомусь уявляю її в темній, просторій кімнаті
Вона тихо сидить, пише про мене вірш
Але боїться так часто мене уявляти


Вона ніби щоразу кидає мені виклик на діалог
А я мов стіна, бо не знаю про що спитати
Зупинився біля дерева, секунда. Кивок.
Чи то я з'їхав з розуму , чи то воно не знала вже, що сказати....

Я не можу згадати її ім'я
Не пам'ятаю голоса і причини
Та чомусь завжди здається ніби вона
Якась доволі тепла, блИзька мені людина..."

Вона дуже добре пам'ятала його,
і дійсно щоразу викликала на тиху битву
Та у виру життя, не такого, але свого
Не бачила сенсу починати таку гонитву
Відкривати вайберу, писати листи
Чи дзвонити,як було того літа
"Дякую за те, що в мене залишаєшся ти
Моя невтомна спрага, вічна і сильна спека"

" Я не пам'ятаю її ім'я, але клянуся, що я згадаю
Я багато бачив таких,як вона
Але їх я ніколи не пам'ятаю"

Історія без фіналу і без кінця
Чи зустрінуться двоє, в житті, не знаю
Та через тиждень, вона завітає до нього знов
Бо не може пропустити його виставу. Відкрити / Коментувати

2022-10-23 15:32:35 Коли на вулиці знову дощ
Я дуже хочу в твої обійми
Так, ти далеко тепер, ну що ж
Доведеться побути вірним

Коли на вулиці знову дощ
Я хочу тобі сказати:
"Так ти далеко тепер ,ну що ж
Я без тебе не хочу спати"

Коли на вулиці знову дощ
Я знав, ти хочеш в мої обійми
Відправлю смайлик, тобі ну,що ж
У знак того, що твій вибір вірний

Гортаю стрічку немов шалений
Чекаю 10 звичайних літер
І не читаю їх три години
Боюсь, що в мене вкраде їх вітер


Я знаю, що ти подзвониш,
І скажеш, що все нормально
Я точно знаю, що ти дозволиш
Цілувати тебе ментально

Я точно знаю, що ти зі мною
Хай буде дощ або сильний вітер
І ти карбуй собі, : я з тобою
Я твій плащ від дощу і твій светр

Як буде сумно, прийшли три крапки
І я згадаю, що я потрібен
Зберіг всі фото собі у згадку
Тепер їх точно не вкраде вітер

Коли на вулиці знову дощ
Я дуже хочу в твої обійми
Так, ти далеко тепер, ну що ж
Доведеться побути вірним Відкрити / Коментувати

2022-10-23 15:31:45 Це неможливо пояснити словами
Неможливо відчути на дотик
В моєму житті різне бувало
Та лише з вами почула грохіт

Падали мої мрії, надії тіснились в кутку
Я побачила іншу чужу країну
В якій я ,така, не живу


Навколо все ніби яскраве,
І звуки приманюють жест
Так починалась вистава
Так піднімався хрест


Так загорілися очі, так билися всі серця
Дякую ,майстре, тієї ночі
Я сталася знову, насправді я


Дякую,майстре, бо ваше слово
Зім'яло душу, вирвало по шматку
Я розуміла всю вашу мову
І сподівалась, що не піду

Я бачила магію ваших рухів
Я відчувала,як б'ється ритм
І після пари пронизливих звуків
Я подалася геть

Під звуки грому, під бій системи
Я поверталась навіки знов
І як шалена писала поеми
Про спраглу мою любов

Я відчувала на запах славу
І подавала жест
Під звуки його фанфарів
Востаннє піднявся мій хрест.

Тепер я знову, давно звичайна
Згубила слово, помер поет
Та коли чую оті фанфари
То бачу свій власний хрест. Відкрити / Коментувати

2022-10-23 15:31:03 Розкажу історію,яку добре знаю
Можливо, таких є мільйон
Колись я замовив імбирного чаю,
а мені принесли бульйон

Я не знаю,як вірно, не знаю,як правильно
Я хочу до неї знов
Діагноз: ця рана неоперабельна
Мені принесли любов

І я закричав, що тепер не на часі
Тепер я просив не те
Але я не знаю, чи є очі кращі
Ніж каро-зелені її

Я закричав, що тепер уже пізно
Ехом лунав мій крик
Луна подивилась на мене грізно
Вона мій найбільший гріх

Але я не хочу, я звик так як маю
Навіщо тепер, кому?
Та доле моя, я тобі пробачаю
І розумію , чому....


Історія справжня, така,як я знаю
Таку ,яку хочу знов
Колись я просив імбирного чаю
А мені принесли любов Відкрити / Коментувати