Цього дня, 103 роки тому, у неділю, тихого і світлого дня, під вечір, до пам'ятника Св.Володимиру прийшов чоловік у цивільному. Він сів на лавку, довго милувався видом на Дніпро, а тоді встав і сказав собі: "Будь, что будет, но пойду честно. Сумею помочь стране - буду счастлив, не справлюсь - совесть моя чиста, личных целей у меня нет".
Завтра про нього тут і не тільки багато писатимуть, а ми згадуємо про нього сьогодні, і про те, що наміри у нього були безумовно чесні.
Шкода, що не вдалося, дуже шкода.
