Якщо вже досить доросла дитина (близько 5 років) не розуміє слова "не можна", то, як радять психологи, має відбутися системна робота, яка складається з кількох етапів:1. Розкрийте суть заборони. Чому люди не можуть робити те, що хочеться. Або роблять, але тільки в певних ситуаціях. Наприклад, ламати квіти на клумбі категорично не можна, а ось зібрати букет на галявині - можна.
2. Пояснюйте причину вашого "ні". Якщо після докладних пояснень дитина продовжує робити те, що заборонено, підключайте інші аргументи або інших дорослих.
3. На кожне "не можна" має бути 10 "можна". Тільки такий баланс дасть змогу дитині розвиватися в умовах гармонії та свободи самовираження.
4. Пропонуйте альтернативу. Будь-яка заборонена дія повинна мати безпечну або дозволену альтернативу. Лити воду на підлогу не можна, а гратися з водою у ванній - можна.
5. Будьте послідовними. Якщо щось забороняєте, але потім здаєтеся після умовлянь, скиглення і прохань, ваш батьківський авторитет танутиме на очах. Ні значить ні.
6. Виступайте єдиним фронтом. Домовтеся з чоловіком, бабусею, старшими дітьми: якщо на якусь дію накладається табу, то цього мають дотримуватися всі члени сім'ї. Жодних таємних змов із дитиною і прохань не розповідати мамі. Вона рано чи пізно все одно розповість, що в підсумку призведе до конфлікту.
7. Не карайте за порушення заборони. Як мінімум перший раз. Обмежтеся попередженням. Другий раз відправте дитину подумати (тайм-аут). Третій раз - застосуйте адекватні санкції (обирайте самі - позбавити солодкого, перегляду мультиків). Ніякої агресії, криків або, що найгірше, фізичних покарань.
Слова "ні" і "не можна" - потужні виховні інструменти. Як ідеться в книжці "Французькі діти не плюються їжею" (П. Друкерман), "без заборон діти загубилися б у морі своїх бажань". Дуже важливо навчити дитину розуміти слово "не можна", але робити це потрібно якомога м'якше, спокійніше і без тиску. Мистецтво виховання
