Допомога і докориМолодим батькам іноді доводиться просити бабусь посидіти з онуками. Наприклад, якщо мама виходить на роботу, а в садок влаштуватися не вийшло або дитина часто хворіє.
Якщо між родичами добрі стосунки, взаємодопомога - це нормально. Але буває й так, що, надаючи послугу, старше покоління не упускає можливості згадати, як сильно вони виручають.
Іноді це переростає в прямі докори. Створюється відчуття пастки, безвиході - обійтися без допомоги токсичної бабусі неможливо, але й терпіти її випади вкрай складно.
Що робити?Дітей ми народжуємо не для токсичних бабусь, а для себе. Тому якщо вже доводиться звертатися до своїх батьків із проханням доглянути за онуками, то треба бути готовими до певного опору.
Не в усіх вистачає сміливості відмовити власним дітям у допомозі. Але виконати їхнє прохання і регулярно сидіти з онуком бабусі не хочеться. Так народжуються докори. Їхня мета:
нагадати, скільки сил витрачається на таку допомогу;
натякнути, що пора б уже закруглятися і знайти няню (відвести дитину в садок);
висловити досаду (без будь-якого підґрунтя).
Якщо токсична бабуся лізе у виховання дитини, то вихід із ситуації один -
вирішити питання нагляду за дитиною без її участі.
Мистецтво виховання
