Я постою у края бездны И вдруг пойму, сломясь в тоске, Что в | Дмитро Чекалкин
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете – только песня
На украинском языке…
#ЛюдськийФактор
21 вересня поету Леоніду Кисельову могло б виповнитися 75 років, але він назавжди залишився в нашій пам'яті і в українській поезії 22-річним.
Коли русифікація набула нахабної відвертості, коли вчителі агітували батьків написати заяву з проханням звільнити дитину від вивчення української мови, Леонід Кисельов перейшов на українську.
Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Освятивши невимовним болем
Все прийдешнє, кожну нашу мить,
Йде вона, і мов велике коло,
Біле небо наздогін летить.
Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили,
Бо іде сьогодні Катерина
Тим шляхом, що наші кревні йшли.
Вилами розхитували трони,
Руйнували все старе дотла,
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Київське диво, київська легенда – поет Леонід Кисельов прийшов у світ 21 вересня 1946 року. Батько, письменник Володимир Кисельов, – росіянин із українською свідомістю прищепив синові любов до Т. Шевченка, заохочував писати українською.
Батьки свого первістка виховували справжнім киянином: Льоня знав вулички, старі й нові назви, хто в якому будинку жив, легенди й бувальщини.
Юрій Щербак згадував письменника Володимира Кисельова: «Винятково порядна людина й антисовєтчик ще той».
Вірш «Царі», в якому десятикласник Кисельов зневажав особу царя Петра I, ще й посилаючись на Шевченка, викликав у Москві серед російської інтелігенції й академічних кіл обурення та протести.
Еще мальчишкой удивлялся дико:
Раз все цари плохие, почему
Царя Петра зовут Петром Великим
И в Ленинграде памятник ему?
Зачем он нам, державный этот конник?
Взорвать бы, чтоб копыта в небеса!
Шевченко, говорят, односторонне
Отнесся… Нет, он правильно писал:
Це то первий, що розпинав
Нашу Україну…
Не Петр, а те голодные, босые
В болоте основали Петроград.
За долгую историю России —
Ни одного хорошего царя.
За півроку до смерті Леонід заговорив українською - блискучою, дуже чистою, а 12 квітня 1968 р., за кілька місяців до смерті Кисельова, в «Літературній Україні» з'явилася добірка його українських поезій «Перші акорди»…
19 жовтня 1968 року Леонід Кисельов помер від лейкемії...
(Ukrainestory via Ганна Черкаська)
P.S. Молодший брат Леоніда – письменник і журналіст Сергій Кисельов працював у газеті “Киевские Ведомости”. Ми з Сергієм були добре знайомі, але, нажаль, у 2006 році він пішов з життя від тієї ж хвороби, що і Леонід.
Чи є у світі найвища справедливість? Шукаю відповідь на це питання у своїй книзі “Людський Фактор”.
Замовлення книг: 063-430-57-85 (телефонуйте або пишіть на Viber)
Всі видання нашого "Книжкового Клубу": https://bit.ly/2XP7rC0
УВАГА! Зараз Ви маєте можливість отримати цю книгу у подарунок, придбавши делікатесний набір від українського виробника крафтових сирів ТМ “Золота Лінія”.
Заходьте: https://bit.ly/3kz1O3G
