#ЛюдськийФактор Якщо щось і варто робити, так тільки те, що | Дмитро Чекалкин
#ЛюдськийФактор
Якщо щось і варто робити, так тільки те, що прийнято вважати неможливим.
Оскар Уайльд
О 4-й годині ночі 12 червня 2018 року в селі Лазещина Закарпатської області семеро друзів, ветеранів АТО, розпочали своє сходження на Говерлу. Здавалося б, звичне бажання підкорити вершину. Та серед чоловіків був і боєць батальйону “Київська Русь” Дмитро Котов. У 2016-му він втратив обидві ноги на війні. Однак вирішив підніматися на протезах. Бо Говерла ‒ його мрія.
- Хочу показати людям, що не варто зневірюватися, все можливо! Головне ‒ зробити перший крок!, ‒ поділився емоціями Дмитро.
- Дух бадьорий, бойовий, не зважаючи ні на що – вперед! В нас така є приказка: “Життя - це рух”. Тому ‒ догори, досягати вершини! ‒ додав куратор сходження Володимир Бевз.
Більше години тривала їхня дорога на вантажівці до підніжжя Петроса. А вже звідти 10 кілометрів хлопці долали пішки.
Вони з різних бригад, та війна їх здружила: щотижня збираються у своєму столичному Клубі ветеранів і замінюють один одному психологів. Бо на передовій бачили смерть на власні очі.
Дмитро Котов пішов на війну, маючи маленький будівельний бізнес. Воював на Донеччині, Луганщині. Як сапер розмінував з півсотні снарядів і мін. Та на одній з них на Світлодарській дузі підірвався. Лікарі обіцяли, що Дмитро ще танцюватиме на протезах танго, але він пішов далі: торік взяв участь у марафоні морської піхоти США, після чого у Іграх нескорених здобув срібло за веслування. Тепер ‒ Говерла!
- Вона стала мені навіть снитися. Я ночами не спав, постійно уві сні піднімався на Говерлу, ‒ зізнався Дмитро.
Найважчий шлях припав за кілометр до вершини, де важко йти навіть на двох ногах. Та друзі подавали Дмитрові руки, а це найнадійніша опора. Отже, 12 годин нестерпних зусиль - і мрія здійснена! А вже на вершині ще одне зворушення: Дмитрові вручили диплом Книги рекордів України, як людині з інвалідністю, яка підкорила Говерлу.
Цим підкоренням гори у понад 2060 метрів Дмитро хотів надихнути усіх українських воїнів, що піддалися депресії чи втратили надію.
То ж, друзі, продовжуємо жити та сподіватися, бо, як казав Томас Фуллер, надії - це обручі, які не дають лопнути серцю.
Більше надихаючих історій - у моїй книзі “Людський Фактор”.
Замовлення книг: 063-430-57-85 (телефонуйте або пишіть на Viber)
Всі видання нашого "Книжкового Клубу": https://bit.ly/2Z8Kbj4
Cеред ваших знайомих є іменинники? Замовляйте для них веселий розіграш-привітання та отримуйте у подарунок будь-який бестселер Книжкового Клубу!
Дзвоніть: 050 253 253 2
