Bloomberg:
президент Аргентини Хав'єр Мілей за 4 місяці перебування при владі примудрився шалено жорсткими обмеженнями державних видатків (4% виробництва країни) не просто зупинити 300% обвальну "інфляцію нескінченного вільного падіння", але забезпечити зростання курсу песо до долара на 25%.
Мілей називає свої бюджетні скорочення "найкрупнішими в історії людства". Але і результат - стабілізацію національної валюти - називають "найважливішим подвигом". Подвиг чи ні, але 25% зростання песо - це більше, ніж зростання курсу будь-якої зі 148 валют, що відслідковує Bloomberg.
"Людина, що стоїть біля керма, не переймається політичними втратами, пов'язаними з жорсткою економією, - це незвично", - голова дослідницького відділу AdCap Grupo Financiero в Буенос-Айресі.
Олексій Голобуцький:
Забавно, що на цілій планеті саме державним діячем, а не політиком, виявився єдиний смішний дядько, натуральний фрік: він плюнув на політичні наслідки, на рейтинги - і тупо піднімає економіку попри пискування невдячного електорату.
Всі сучасні політики - від Байдена до Шольца, від Дуди до Зеленського - є політичними діячами. Не державними. А власне політичними. Залежними від кон'юнктури і орієнтованими на рейтинги. Тобто, всі вони обмежені в своїх рішеннях необхідністю, щоб ці рішення підтримав електорат.
І тільки фрік-лібертаріанець Мілей взяв - і наплював на кон'юнктуру і рейтинги. І в такий спосіб став саме державним діячем. Таким, які були колись, які описані в підручниках історії (той же Черчилль, котрий взагалі ігнорував поточні потреби і настрої електорату) - з горизонтом рішень в кілька десятиліть, а не до найближчих виборів.
Ось така іронія політичної історії.
