#НевідривнийКалендар
Історик Ганна Черкаська:
Ми всі затямили слова про неоголошену війну, про напад Третього Рейху на Радянський Союз 22 червня 1941 року. Та є факти, що о 4:00 імперський міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп вручив радянському послу в Берліні Деканозову ноту про оголошення війни.
Рано вранці після артилерійської та авіаційної підготовки німецькі війська перейшли кордон СРСР.
О 5:30 ранку посол Німеччини в СРСР Шуленбург вручив відповідний пакет документів наркому закордонних справ СРСР Молотову. Цього ж дня війну СРСР оголосили Італія й Румунія.
Здавалося б початок війни спонукає владу подбати про збереження життя мирного населення, але не так воно було. 22 червня 1941 р. у тюрмах Західної України радянці розпочали розстріли ув’язнених – переважно діячів ОУН, інтелігенції та національно свідомих громадян.
Архівні документи свідчать, що на 10 червня 1941 року у Луцькій в’язниці утримувалося 2 117 ув’язнених. Їх планувалося евакуювати у Вологду та Астрахань. Для цього виділялося 75 вагонів. 22 червня приблизно о 14.00 Луцька тюрма була піддана бомбардуванню з ворожих німецьких літаків. Після закінчення бомбардування в’язні вчинили бунт, але втекли одиниці. Оперативна група працівників УНКВС у Волинській області під керівництвом капітана держбезпеки Розова, особовий склад 233 конвойного полку військ НКВС, керівний склад та наглядачі в’язниці розправилися з в’язнями: наряди НКВС наздоганяли утікачів і розстрілювали їх на місці, одиниці повертали до тюрми. У Луцьку арештантів закидали гранатами. Всього на території Луцької в’язниці було розстріляно 2000 осіб.
У Львові за вказівкою начальника УНКВД по Львівській області капітана Дятлова «с целью быстрейшей разгрузки тюрем Львовской области от контрреволюционного, уголовно-политического элемента» було переглянуто справи в’язнів, виявлено 2239 «особо-опасных лиц, подлежащих расстрелу». За офіційними даними в тюрмах м. Львова і Золочева розстріляно - 4140 в’язнів.
Спочатку убивали в’язнів пострілом у потилицю у спеціальній камері, а трупи вивозили за межі міста (до сьогодні ці місця масових захоронень не відомі і документів не знайдено). З наближенням фронту дві команди катів «налагодили процес»: розстрільна команда закидала в камеру гранати, друга – добивала ще живих. Трупи виносили і ховали вбитих у подвір’ях в’язниць. Близько 700 тіл було поховано у зовнішньому дворі тюрми на Лонцького у трьох ровах.
Ніхто не вижив у Заліщицькій трагедії на Тернопільщині. Радянці до зруйнованого залізничного моста через Дністер пригнали два етапних ешелони з в’язнями (14 вагонів, у кожному знаходилося 50 – 70 осіб). Вагони облили пальним, підпалили та скинули з мосту в урвище р. Дністер.
Загалом у перші тижні війни в тюрмах Західної України було страчено близько 22 тис. осіб…
На фото: pовнішній двір тюрми на Лонцького.
Цікаві та маловідомі факти з історії нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Всі бестселери нашого "Книжкового Клубу": https://bit.ly/3fBwWfX
