#НевідривнийКалендар 28 травня 2000 року після побиття пом | Дмитро Чекалкин
#НевідривнийКалендар
28 травня 2000 року після побиття помер Ігор Білозір - український композитор і виконавець, лідер гуртів «Ритми Карпат», «Ватра». Був жорстоко побитий у львівській кав'ярні після того, як зробив зауваження відвідувачам, що співали російський блатняк.
Ганна Черкаська:
У 1980 р. Ігор Білозір закінчив диригентський факультет Львівської консерваторії; потім був композиторський факультет. Темою дипломної роботи у 1988 р. Ігор обрав вірші напівзабороненого Богдана Стельмаха, яку комісія відмовилася приймати. Пропонували взяти текст іншого поета, але Білозір відмовився – він не міг зрадити друга.
Все супроводжувалося різного роду перевірками, закидами на кшталт: «А что, на человеческом языке нельзя петь?» Ігор же не відмовлявся від спрямованості репертуару, був занадто вимогливим до роботи колег; ті ж позаочі називали Білозора «дуче» і розуміли його вчинки. Дружина Оксана не змогла стерпіти «диктаторської» вдачі чоловіка й у 1990 р. пішла від нього.
8 травня 2000 р. Ігор з друзями були запрошені на день народження до «Цісарської кавярні», що у центрі Львова. Заспівали пісню-первісток «Перший сніг». За сусіднім столом теж співали, від них підвівся молодик і російською мовою грубо попросив перестати співати. На це журналіст Гнатовський відказав: «Серед нас присутній народний артист України Ігор Білозір, і ми виконуємо його пісню». Тут почулися презирливі вислови стосовно української мови й національних цінностей.
Пізніше на майданчику біля кавярні стався конфлікт. Білозір вчинив за Божою заповіддю «коли тебе вдарили по одній щоці, підстав другу». Після того як чоловік на прізвище Воронов його вперше ударив, Ігор підійшов до столика «молодих людей», простягнув руку й запропонував не псувати один одному настрій. Воронов руки не прийняв і грубо «отправил того на место». Тут нагодилася міліція, яка швиденько влаштувала «мир». Цікава подробиця спливла на суді. Виявляється, у кавярні постійно працювали чотири відеокамери, але записи того вечора якось стерлися.
Коли Ігор та журналіст Богдан Гнатовський поверталися додому, з темряви на них зненацька напали. Делікатного, інтеліґентного Ігоря били професійно: люто й скажено. Певно, Воронов неагресивність Білозора сприйняв, як ознаку слабкости, двічі доганяв і нарешті наніс смертельний удар. Журналістові дісталося кілька стусанів.
Наступного дня міліція поширила чутку, що Ігоря ударили тільки раз, а він упав і поранився (як можна проламати череп одночасно на тімї та на чолі при падінні?). Нападник Дмитро Воронов – син першого заступника начальника Львівського міського управління МВС, служив старшим лейтенантом у відділі Західного оперативного командування, яке займалося контррозвідкою. 10 травня мав їхати до Києва складати екзамени до Інституту військової дипломатії. Полковник Олександр Воронов одразу подав рапорт і пішов у відставку.
20 днів медики боролися за життя Ігоря. Помер він у ніч на неділю 28 травня 2000 року.
У вівторок міська влада оголосила день жалоби. Тисячі українців прощалися з композитором у приміщенні обласної філармонії. Поховали Ігоря Білозора на Личаківському, недалеко від Івасюка.
Кучмівська влада заборонила проведення щорічних масштабних заходів у Львові в день похорон композитора. Ця заборона не скасована й досі.
У книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях” представлені цікаві та маловідомі факти з життя видатних українців.
Бажаєте отримати цю книгу у подарунок? Виробник крафтових сирів ТМ “Золота Лінія” надає Вам таку можливість! Заходьте: https://bit.ly/33peH6K
Всі видання нашого Книжкового Клубу: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
